Наталя Забіла

Вийшов зайчик уночі,
поглядає сторожко:
чи не видно десь сичів —
заячого ворога…

Ось із лісу скік та скік,
пострибає ловко він —
на городі зайчик звик
ласувать

Одяглися люди в шуби,
натопили тепло груби.
Білки гріються в дуплі,
миші в норах у землі.

Сплять ведмеді в теплих лігвах,
сосни в і нею застигли.
І під кригою на

Один

Скопав я грядку сам один
В городі біля тину.
Хотів зростить багато динь,
Зросла ж одна-єдина!
Та ласував не я один,
А наша вся родина.
І всі

Яке число найкраще?
Сім!
Люблю я це число.
Чому? Охоче відповім,
Щоб ясно всім було.

У кожнім тижні скільки днів?
Відомо це усім!
І хто б із нас не відповів,
Що

День за днем,
за тижнем тижні –
непомітно лине час.
Різні зміни дивовижні
відбуваються круг нас.

От зима, весна та літо,
осінь, потім знов зима…
Сивий час летить над

Одна маленька дівчинка
Пішла гуляти в сад.
Там дві зелені яблуньки
край тину стали в ряд.

Під вітами три квітоньки,
чотири будяки.
Над ними п’ять метеликів
ведуть

Весела, гарна й кучерява
Маленька дівчинка Весна
Біжить, сміється, сіє трави,
І пісня ллється голосна.

По всіх усюдах пісня лине,
Усе пробуджує від сну,
І всі комашки,

На вільній волі, на узліссі,
Підвівши вгору буйний чуб,
На всі кінці гіллям розрісся
Розложистий вітластий дуб.

Всі, хто бував у цьому місці,
Його прозвали Зимовик,
Бо

Стояла в лісі біла хатка
Поміж дубів та ялівців,
І там жили малі зайчатка —
Аж вісім жвавих стрибунців.

З братів найстарший був Стрибайчик,
Меткий та чималий на зріст.
А

Ішли раз три мисливці
на влови в темний бір.
Про що б не розмовляли,
то все наперекір!

Весь день вони блукали
й нічого не знайшли,
й побачили кораблики,
що в морі

(Жарт)

Колись кривою стежкою
ішов кривий хлопчак.
І під кривими вербами
знайшов кривий п’ятак.
Купив кривого котика
ловить криву мишву.
спати всі вони

З села до міста йде мій брат.
Назустріч — семеро дівчат,
і кожна має сім торбин,
в торбині кожній — сім хлібин,
гризуть той хліб сім мишенят,
і ловлять їх сім кошенят,
і в

Була собі бабуся,
що в кошику з лози
злетіла аж до місяця,
ще й вище в три рази!

Й коли вона летіла
з пташками пліч-о-пліч,
надворі стало поночі,
надворі стала

Жила собі бабуся
і з нею песик жив.
Вона дружила з песиком
і з нею він дружив.

Бабуся якось ввечері
спекла смачний пиріг
і песика покликати
побігла за

(Жарт)

Сиділа раз бабуся
в хатинці край вікна.
Якщо нікуди не пішла,
то й досі там вона.

Сиділа раз бабуся
на лавочці сама.
Якщо ж вона пішла звідтіль,

Біжить по вулиці струмок.
Навколо сніг прив’яв та змок.
— Весна прийшла! Весна прийшла! —
дзвенить, плескочеться струмок.

Чорніє й тане білий сніг.
Густий туман на землю

1

Якось рясно падав зранку
сніг блискучий, як срібло.
Біля школи аж до ґанку
кучугури намело.

Потім сонечко пригріло,
сніг прив’янув на дворі.
Узялися тут за

Навесні маленькі дітоньки —
Ніжні паростки рослин —
Просять їстоньки і питоньки,
Щоб пробитись з насінин,

Щоб разком, сім’єю дружною
З-під землі прокласти хід,
І

В зоологічному садку
у тісній і холодній клітці
маленька мавпа спить в кутку,
і їй таке щось гарне сниться…
Холодний вітер лист зриває,
і дощ зажурно й нудно плаче,
а

— Чи добра погода? —

Спитала Маринка.
— На синьому небі
Нема ні хмаринки.
Всміхається сонце.
Усе зацвіло.
І ллється у вікна
Весняне тепло.

А люди