Наталя Забіла

Одного разу Сонце й Вітер
Посперечались не на жарт:
Хто з них із двох сильніший в світі
І більш за те пошани варт?
Говорить Вітер: — Я суворий,
Я нажену на всіх страхи,
Я

1
Була весна. Про сніг колишній
давно забули ліс і сад.
Стояли яблуні та вишні
у квітах з голови до п’ят.
Все оживало, все раділо
в зеленім лісі і в садку.
І кожен сам

Два морози йшли у ліс,
все вбирали в іній.
В того був червоний ніс,
а у цього — синій.
— Старший буде той із нас, –
каже брат до брата, —
хто людину зможе враз
до

Що колись в одній країні,
чи на взгір’ї, чи в долині
десь була хатинка бідна
на околиці села,
і жили в ній брат з сестрою,
юні красені обоє,
ще й сестричка їхня рідна —

Недавно ще гула метелиця,
Іще лежить в низинах сніг,
А вже барвінку листя стелеться
Зеленим килимом до ніг.
Воно під снігом і під кригою
Всю зиму зелень берегло
І перше

Була Лисиця скупердяйка,
Що гіршу й в світі не знайти.
Зате ж була вона хазяйка —
Могла й зварити, і спекти.
Та щоб у гості запросити
Хоч би когось — того нема:
— Аби самій

Біг струмок через лужок,
Через воду — кладка.
І прийшло на бережок
Сіре козенятко.
— Зараз,— каже,— перейду
Я на той бік сміло!
Та назустріч, на біду,—
Козенятко

У лісі під ялицею,
Над річкою-бистрицею,
Будинок є казковий,
Багатоповерховий.

Стоїть він серед зелені
Із давньої пори,
Всі поверхи заселені
Від низу до

Стрибала мавпочка Рірі
По лісі на дозвіллі.
Аж глядь — на пальмі угорі
Висять горіхи спілі.
Що довго думать? В туго ж мить,
Залізши спритно вгору,
На пальмі мавпа вже

На вербі, на пагіллі,
Білі-білі котики.
Доторкнуться лагідно
Лоскотливим дотиком,
Доторкнуться котики,
Білі, невеличкі,
До руки, до ротика,
До моєї щічки.
Відламаю

Стрибайчик стежкою лісною
Плигав поволі — стриб та стриб!
І раптом бачить: під сосною
Сидить великий білий гриб.
— Диви! Грибок! Ну й чудасія!
Адже ж учора випав сніг…
Моя

Маслючок — малючок
в капелюшку темнім —
між соснових колючок
виткнувся з землиці.
І неначебто крізь пліт
з подивом приємним
погляда собі на світ
з-під м’якої глиці.

Була на світі дівчинка
і братік Івасьок.
Пішла гуляти дівчинка
із братіком в лісок.

Поклала спати братіка
під кущик на траві
й пішла збирати ягоди
та квіти

Андрійко нишпорить лісочком,
у нього кошик у руці
і гострий ножик, щоб грибочкам
зрізать дбайливо корінці.

їх рвати з коренем не треба!
Коли ж про це забудеш ти,
грибки

От колись ведмідь угледів,
як у полі оре дід,
і схотілося ведмедю
поживитися як слід.
До старого він підходить,
каже: «Нумо вдвох робить,
а усе, що в полі вродить,

Два хлопчики, два хлопчики
несли відро води.
Зустріли звіра сірого
розбіглись хто куди!

Відерце перекинулось,
і витекла вода.
А сірий звір з-під кущика
лякливо

Я мав колись-то коника,
що звався Сірячок.
Я дав його раз дівчинці
поїхать на товчок.

Вона шмагала коника
ще й била батіжком,
вона ганяла коника
болотяним

Білий котик спав на лаві
серед нашого двора.
Прилетіла чорна гава
та як крикне раптом:
— Кра!
Кіт прокинувся, злякався,
та в димар на хату —
скік!
Здивувалась чорна

Вівчарику-дударику!
Заграй у свій ріжок! —
Бредуть овечки гречкою,
теля скубе стіжок…

А де ж отой вівчарик,
що вівці тут пасе?
В травиці під копицею
заснув собі та й

А що ми бачили сьогодні!
На нашім лузі, у траві
і тут, і там, одна по одній
біліють купки піскові.

Рядочком тягнуться до річки..
Хто їх зробив— чи знаєш ти?
Це працювали