Наталя Забіла

Веселе літо відцвіта,
пора його пройшла.
Хороша осінь золота
надходить спроквола.

В червоні й жовті кольори
вона фарбує лист.
От-от загляне й в табори,
покличе нас до

Настала осінь. Холодом
Повіяло навкруг.
Все більш береться золотом
Зелений ліс та луг.

Від вітру коливаються
Пожовклі дерева,
А листя з них зривається
І пісеньку

1
Ви всі співали пісеньку
про темний-темний ліс,
де виросла ялиночка
і зайчик з нею ріс.

І казочки читали ви
про той дрімучий ліс,
де курочку із півником

— Цвінь-цвірінь!
— Добридень, пташко!
— Цвінь-цвірінь!
— Весна прийшла.
Прокидаються комашки
від весняного тепла.
— Цвінь-цвірінь!
Сідай на бильця…
—

Лізе, лізе равлик по моріжку,
виставляє равлик довгі ріжки.

А на спині в равлика хатинка.
Заболить у тебе, равлик, спинка!

Ні, не важко равлику, не важко,
бо легка

Наступила вже весна,
сонячна та світла.
У садочку запашна
яблуня розквітла.

Ми скопали наш садок,
щоб зростала травка,
під бузком, де холодок,
поробили

Як зелені списи,
з вогкої землі
виткнулися в лісі
проліски малі.

Я візьму лопату,
в ліс я побіжу,
пролісків багато
в горщик посаджу.

Може, знов

Взяла соломинку
маленька Маринка,
в намилену воду
вмочила кінець,
а потім дмухнула
в оту соломинку,
і бульбашку мильну
поніс вітерець.

Виблискує

– Дум-дзум-дзум! –
дзвенить сопілка
в тихій ранішній імлі:
це прокинулася бджілка
на дубочку у дуплі.

Із дупла, немов із хатки,
вилітають волохатки,
вилітає рій

Морська вода така прозора
побіля берега плющить.
Великий камінь виліз з моря,
у воду дивиться її мовчить.

Морська трава звисає з нього,
у воду пасмами спада,
неначе в

Якось вранці погуляти
Вийшли в поле малюки.
Глядь: санчата-гринджолята
На горбочку край ріки!

— От так забавка чудова
Наготовлена для нас! —
Ззаду вмить сідає Вова,

Вранці Лесик із воріт
вийшов з свого двору.
Жук біжить за ним услід,
хвіст піднявши вгору.
В небі крутиться сніжок,
і летять сніжинки
на ставок, на бережок,
на стрімку

Засурмили вранці – рано ватажки.
Били, били в барабани малюки.
Поскликали в дружні лави дітвору.
Ліва, права! Ліва, права! – По двору.

Зараз армії малої ми бійці.
Дерев’яна у

Навпроти нашого вікна
за дощану горожу
машина в’їхала чудна,
на звіра трохи схожа.
Вона схиляє й підійма
залізну довгу шию,
туди й сюди повзе сама
й зубами землю

Скопав я грядку сам – один
В городі біля тину.
Хотів зростить багато динь,
Зросла ж одна – єдина!
Та ласував не я один,
А наша вся родина.
І всі хвалили як один
Мою

1.

Годі, діти, бігати,
гратись у дворі!
Час уже обідати
нашій дітворі.

Ми не гаєм часу марно —
руки миєм дуже гарно,
витираємо як слід
і сідаєм за обід.

Стоїть собі годинник
на столику у нас,
години та хвилини
відстукує весь час.
Його блискучі стрілки
не спиняться ніяк,
і завжди чути

У нашої Оксаночки
таке хороше вбраннячко:
шовкова спідничка,
білі черевички,
на голівці кучерявій
аж чотири стрічки!
Встане рано зранку
дівчинка Оксанка,
вдягне

Вечоріє. Сутеніє.
А в кімнаті на вікні
Щось у темряві біліє —
Мабуть, яблучка смачні!
Мама яблучка купила,
Щоб Марійка їх поїла,
Щоб Марієчка мала
Здоровенькою була.

— Де ти бігав, зайчику?
— В темному ліску.
Там знайшов ялиночку,
гарну отаку!

Я ж оту ялиночку
вирубав та взяв
і собі за плеченьки
міцно прив’язав.

Тільки в