Наталя Забіла

1

Цвітуть красолі у саду
вогняно-жовтим цвітом.
А я до школи вже іду —
пора прощатись з літом!

Нарвала я в садку у нас
з красоль букет яскравий,
щоб принести з

Ледве ясне сонечко
скотиться додолу,
ледве вечір присмерком
вкриє ліс і поле,
як на небі синьому,
понад цілим світом,
ми, веселі зірочки,
вогники

Подивися, що за сила
над водою угорі
довгоногих,
довгоносих,
тонкокрилих
комарів!

День і ніч співають сміло,
від зорі і до зорі,
довгоногі,

Навесні маленькі дітоньки —
Ніжні паростки рослин —
Просять їстоньки і питоньки,
Щоб пробитись з насінин,

Щоб разком, сім’єю дружною
З-під землі прокласти хід,
І

Синє небо, синє море,
білий парус вдалині.
Понад морем — сині гори
й білі хмари, наче сніг.
На матросах білий одяг,
тільки сині комірці.
І біленька ляля ходить
з синім

— Цвінь-цвірінь!
— Добридень, пташко!
— Цвінь-цвірінь!
— Весна прийшла.
Прокидаються комашки
від весняного тепла.
— Цвінь-цвірінь!
Сідай на бильця…
—

1
На вулицях міста усе поспішає:
ідуть пішоходи, несуться трамваї,
автобуси мчать, пробігають таксі.
Усі поспішають, працюють усі.
І був там автобус — великий такий,

Ось два грибки з-під колючок
З’явилися в ліску.
Один із них — це Маслючок
В блискучім ковпачку,

А другий — хоч маленький ще, —
Та справжній Білий гриб!
Ласкаве сонечко

В зоологічному садку
у тісній і холодній клітці
маленька мавпа спить в кутку,
і їй таке щось гарне сниться…
Холодний вітер лист зриває,
і дощ зажурно й нудно плаче,
а

Заблукали діти в лісі,
шляху – стежки не знайдуть.
Чагарі кругом сплелися,
заступають дітям путь.
Все навколо невідоме…
Віти хиляться навстріч…
Не дійти ніяк додому,
а

Взяла соломинку
маленька Маринка,
в намилену воду
вмочила кінець,
а потім дмухнула
в оту соломинку,
і бульбашку мильну
поніс вітерець.

Виблискує

На зеленій галяві,
Де рясна трава,
Дзюркотить криниченька,
Чиста, лісова.

До води схиляються
Квіти запашні.
Камінці поблискують
В темній глибині.

Ми збирали

Дай, Маринко, мамі ручку,
Тупу-тупу ніжками.
Підем на зелену лучку
Стежками, обніжками.

Там пасеться біла кізка
З бородою, з ріжками.
Підійди до неї близько, —

— Чи добра погода? —

Спитала Маринка.
— На синьому небі
Нема ні хмаринки.
Всміхається сонце.
Усе зацвіло.
І ллється у вікна
Весняне тепло.

А люди

Річка, Мариночко, річка!
Швидше до неї – туп-туп…
Чиста, прозора водичка.
Ручкою, ніжкою – хлюп!

Ходять, виблискують рибоньки,
швидко мигтять в глибині.
Далі не можна,

Вранці Лесик із воріт
вийшов з свого двору.
Жук біжить за ним услід,
хвіст піднявши вгору.
В небі крутиться сніжок,
і летять сніжинки
на ставок, на бережок,
на стрімку

1.

Годі, діти, бігати,
гратись у дворі!
Час уже обідати
нашій дітворі.

Ми не гаєм часу марно —
руки миєм дуже гарно,
витираємо як слід
і сідаєм за обід.

Вчора був я іменинник,
Старший став на цілий рік
І ношу тепер годинник,
Як дорослий чоловік.

Він у мене на руці
Блискотить на ремінці.

Він на справжній зовсім

Свіжі пахощі смолисті
вітер широко розніс, –
це на площі в нашім місті
ялинковий виріс ліс.
Кожна мама, кожен тато
вибирають до смаку:
– Нам високу!
– Нам пухнату!
–

Восьме березня настало –
Славне свято всіх жінок,
І сьогодні ми позвали
Наших мам у дитсадок.

Кожній мамі подарунки
Готували малюки,
Малювали їм малюнки
Вишивали