Наталя Забіла

У нас сьогодні весело
в дитячому садку:
ялиночку принесено,
поставлено в кутку!

Так гарно-гарно прибрано
ялиночку у нас
і блискітками срібними,
і безліччю

Вдягнувшись тепліше,
морозяним ранком
Мариночка вийшла
і стала на ґанку.
– Як гарно навколо!
Все вкрилось кругом
пухнастим та чистим
блискучим сніжком.

У білім

Ось іде весна ланами,
Перелогами, лісами.
Де не ступить — з-під землі
Лізуть паростки малі.

Як опустить вниз правицю —
Зеленіє скрізь травиця.
Як лівицю підведе —

Йшли з серпами в поле жниці
у далекій давнині:
вже покошена пшениця,
треба жати ячмені.
Сонце жниць пекло нестерпно,
руку муляли серпи.
Клав у копи місяць Серпень
потом

Ходять хмари в небі синім,
Місяць Вересень прийшов,
Сповнивсь вереском пташиним
Тихий затишок дібров.
Позлітавшися у зграї,
Різне птаство молоде
В крилах сили набирає
І

Весно, весно! Перші квіти
Розцвітають на землі.
Сині проліски привітно
Зводять вінчики малі.

І хоч, може, буде влітку
Більше квітів запашних,
Та для нас найперша квітка

Ночанка та Дитянка
у мороку нічному
все ходять, ходять сходами
від дому і до дому,
тихенько прокрадаються
до кожного двора,
крізь вікна придивляються,
крізь двері

Водить квочка
По садочку
Шість дочок і три синочки —
Дев’ять квоччиних діток
Йдуть за нею па ставок.

Вісім ходять по травиці,
А дев’яте — до водиці,
Скік — у

Ми з дідом коло яблуньок
Ходили день при дні.
І вже поспіли яблучка
Солодкі, запашні.

От якось десять малюків
Повз нас до лісу йшли
І в ручках десять козубків
Усі

Жоржик-коржик
пиріжок
як прискочить
на лужок!
Всіх дівчаток налякав
і п’ятами накивав!

Котику-Воркотику,
йдеш ти звідкіля?
— У палаці був я, бачив короля!
Котику-Воркотику,
що ж ти там робив?
— Я під ліжком мишку мало не схопив!

Овечка в дівчинки була
найкраща на весь світ!
І де б та дівчинка не йшла,
овечка бігла вслід.

Андрійко наш уже школярик:
Іде з портфеликом в руці,
а в ньому зошити й букварик,
пенал, планшет та олівці.

Андрійко добре вчить уроки,
бо хоче вміти й знати все.
Додому

У сороки –
Білобоки
П’ять малят-сороченят.
Усі чисто
Хочуть їсти.
Треба всім їм дати лад.
От сорока –
Білобока
Поскакала на поріг
І до хати
Працювати

— Я сьогодні чергова! —
Хвалиться Маринка.—
В мене, бачите, нова
Біла фартушинка!

Встала я раніш за всіх,
Квіти поливала.
Потім курочок малих
Просом годувала.

А

У колишні давні днини,
в незапам’ятні години,
що від них лише казки
залишились на віки, —
склалась казка чи билиця,
що була собі вдовиця
і росла при ній дочка,

У Маринки лялька є:
Чорне негренятко.
Разом з ним вона встає
І лягає спатки.

Вранці каже: — Добрий день!
Одягне, умиє
І співа йому пісень,
А воно — не

За вікном летять сніжинки
І сідають на вікні.
Ми танцюєм круг ялинки
І співаємо пісні.

Ми щасливії малята
Найщасливіших батьків.
Це ж для нас — веселі свята,

Три ягідки, три вишеньки
Поспіли у садку.
Летіли три горобчики —
Поїли до смаку!

Упали вниз три кісточки
І в землю, в ямку — скік!..
З трьох зерняток три

Посмалилися носи,
Загоріли плічка.
Ми щодня тепер усі
Ходимо до річки.

Тече річка крізь лісок,
Блискотить сріблисто.
А на березі пісок,
Золотий та чистий.

І на