Микола Руденко
Сухо. Глухо
- Автор: Микола Руденко
Сухо. Глухо. Тисне щось на вуха,
Плаває тополь вовняний цвіт,
І висить така важка задуха,
Що й на душах виступає піт.
На грозу збирається неначе,
Та чомусь не зважиться
Як стати поетом
- Автор: Микола Руденко
1
Сьогодні всі уміють римувати —
Це нині не найважче ремесло.
Та є рядки, неначе груди з вати, —
Не сіялось у них і не росло.
Але поет…
Ні, рими бездоганні
Його іще
У заполярному тумані
- Автор: Микола Руденко
У заполярному тумані,
Де спомин душу холодить,
На піднебесному вулкані
Прозорий велетень сидить.
Він сам — туман чи, може, гало,
Чи, може, вічності душа…
Його палило і
Хуторець
- Автор: Микола Руденко
Я знову тут…
Який же грець
Через кущі й соснові пні
Приводить знов у хуторець,
Що змалку марився мені?
Оті побілені хатки
Народ гостинний заселя.
Козуля тут прийма з
Помру під тином
- Автор: Микола Руденко
Помру під тином…
Тільки під яким —
Під межовим чи за колючим дротом?
Упившись поту смородом гірким,
Я землю гризтиму кривавим ротом.
Вже не почую скреготу заліз
І
Коли відлунює твій кожен крок
- Автор: Микола Руденко
Коли відлунює твій кожен крок
І щось таємне мариться деревам,
Ти чув сріблистий передзвін зірок
В морозну ніч у небі кришталевім?
Нехай ти сам ідеш, нехай нема
Ні хати, ні
Серед зими розтанув сніг
- Автор: Микола Руденко
Серед зими розтанув сніг —
І знов заворушились трави.
Не дбаючи про сенс і право,
В бруньки весняний сік побіг.
В корі черв’як зашарудів.
Повірило земне коріння:
Пора
Щирість
- Автор: Микола Руденко
Понад щирість людську, понад слово правдиве
Ані радості в мене, ні щастя нема.
Що було б, якби з нами лукавила нива
Чи прийшла замість літа підступна зима?
Хай тобі залишається
...Хтось тисне з хмар на землю
- Автор: Микола Руденко
Хтось тисне з хмар на землю, тисне люто,
А ми повинні небо підпирать.
З чужинських стріл вливається отрута
У нашу кров, коли йдемо на рать.
І небо падає в холодні трави,
Коли
І невагомі, і прозорі
- Автор: Микола Руденко
І невагомі, і прозорі,
Умиті вітром небеса
Бувають у людському горі,
Немов диявольська яса.
Незрозуміла туга в серці,
І важко дихать, важко жить…
Що знає риба в тім
Я знав поетів
- Автор: Микола Руденко
Я знав поетів, що колись без міри
Були відважні в пошуках своїх.
Тяжка трагедія сліпої віри
Спустошила і скам’янила їх.
З них кожен був стократ багатший духом,
Ніж той, хто
Ойкумена
- Автор: Микола Руденко
Цар помирав не від років та ран:
Він відкидав тягар життя земного —
Бо світ завоювавши, ні на гран
Не став багатший на знання про нього.
Вели цареві коней: вибирай.
Схиляли
Моя схованка
- Автор: Микола Руденко
Я живу, як в колодязі:
Бачу лиш зорі,
Котрі кличуть мене,
Щоб не спав уночі.
Зодягаюсь хапливо.
Ще темно надворі.
Крадусь так,
Щоб не вгледіли наглядачі.
І в
...Моє віршування
- Автор: Микола Руденко
Наснилося, немовби я віршую
Там, де людська ще не була нога;
І ніби я тепер товаришую
З самим люцифером —
Він мій слуга.
На Місяці стою чи то на хмарі,
А на ногах моїх
Дубовий листок
- Автор: Микола Руденко
Пригадалось мені: горілиць між трави
Я лежав і вдивлявся у хмари імлисті.
Раптом західний промінь торкнувсь голови
Загойдалося сонце в дубовому листі.
Промінь висвітив озеро, де
...Небо
- Автор: Микола Руденко
А небо не змінилося — так само
Сідає сонце і хмарки пливуть.
І сто заграв зненацька за лісами
Скривавлять дум моїх тернисту путь.
Так, небо не змінилося. Єдине,
Що здатне
Очеретина
- Автор: Микола Руденко
Чи колюча табірна дротина
Вітрові встромляє шпичака,
А чи дуденить очеретина —
Не збагну лиш: звідки і яка?
Може, з неіснуючої хати —
Та, що вже зотліла у землі;
Та, яку в
Три народження поета
- Автор: Микола Руденко
Людське народження не вимага печатки —
Його засвідчує сама свята земля.
Та я своє життя розпочинав спочатку
І раз, і два, і три — від голого нуля.
Уперше народивсь шахтарчуком
...Найвірніша дружина
- Автор: Микола Руденко
Перед могильним гнітом самоти,
Який на душу давить неугавно,
Вже й ти зробилася чужою — ти,
Що найріднішою була недавно.
Всю логіку спустошено до дна,
В гнівливості
Авторське побажання
- Автор: Микола Руденко
Часом уявлю оце писання
В томику —
І виплачусь над ним…
Враз тюремне самокопирсання
Стане осоружним і нудним.
Сам пораджу: не купуй, читачу,
Ці пропахлі потом
Сторінка 3 із 14
Тунг сагурнг