Михайло Старицький
Ох, і де ти, зіронько
- Автор: Михайло Старицький
Ох, і де ти, зіронько
Та вечірняя?
Ох, і де ти, дівчино
Моя вірная?
Чи кому зорять тепер
Твої оченьки
У садочку пишному
Серед ноченьки?
Чи кому
...До броні
- Автор: Михайло Старицький
(На повстання болгар проти турків)
До броні! Настала година слушна
За рідний край стать в обороні,
Бо вже доконала неволя страшна…
До броні, слов’яни, до
Зіходить місяць, гаснуть зорі
- Автор: Михайло Старицький
Зіходить місяць, гаснуть зорі,
З-за гаю спів несе луна…
А із колишнього, мов з моря,
Знайома мрія вирина
Й витає знову наді мною…
Мій крине, скроплений росою!
З тобою
Слов’янська доля
- Автор: Михайло Старицький
(З чеського)
Ой щербата ти, слов’янська доле:
Куди глянеш – усе босе й голе!
Скинеш оком на луги темряві –
Тільки вбачиш річеньки криваві,
Скинеш оком на степи
До Миколи Лисенка (На спомин 18 ст)
- Автор: Михайло Старицький
(На спомин 18 ст. ст. марця 1893 р.)
Пів-третя десятка, мій брате, мій друже,
Гучить твоя кобза, народові служе,
Гучить, голосна та правдива, і спів
Її на мамону не
Мій рай
- Автор: Михайло Старицький
Чого свої очі, чого свої милі
Вмиваєш гіркими слізьми?
Хіба ж ти не знаєш, що люди, як хвилі,
Байдужі, холодні, німії
Кепкують над краєм твоїм сиротливим,
Ти крушишся серцем
Коли засну навіки в домовині
- Автор: Михайло Старицький
Коли засну навіки в домовині
Й сира земля поляже на мені,
Чи хто згада поета на родині,
Чи прийде хто к могилі, а чи ні?
Кому прийти? Я свої думи-муки
Виспівував в святій
На проводи другу
- Автор: Михайло Старицький
М. П. Драгоманову
Чи доведеться, милий друже,
З тобою здибатись, чи ні?
Чи серце стомлене, недуже
Й поляже в іншій стороні?
В тяжку хвилину
...Ніч згори зорить очима
- Автор: Михайло Старицький
Ніч згори зорить очима,
Скрізь і тиша, й млява…
Тільки в церкві світло блима,
Бо ще йде одправа.
Ой піду, щоб збутись суму,
Я на ту вечірню,
Та отишу свою думу,
Тугу
Учта
- Автор: Михайло Старицький
Палац сіяє. У світлиці
По стінах, стелі, тут і там,
Горять вогні, мов ті зірниці,
На втіху спещеним очам.
Біліють обруси стягою,
Гра скло веселкою на них;
Столи аж
Забутливі люди
- Автор: Михайло Старицький
(На мотив з венгерського)
Забутливі люди… Чи ви ж мені змала
Колись не казали щоденно, бувало,
Що нам заповідав господь розіп’ятий,
Щоб люди любились, як друзі, як
У пишному салоні
- Автор: Михайло Старицький
У пишному салоні,
Круг чайного стола,
Розмова йшла про коні,
Про цукрові діла;
Хтось кинув тут про молодь…
І загули гуртом:
«Вона здіймає колоть,
Не учиться цілком,
Вечір
- Автор: Михайло Старицький
Вечір. Тихо, ясно…
Зірочка зоріє…
Із садочка красно
Пахощами віє;
Стеляться сутіні,
Тумани лягають;
Кетяги жесміні
В вікна зазирають.
Щось гуде струною
Над
Весна іде
- Автор: Михайло Старицький
Весна іде. Сніги чорніють;
З-під них пожовклі та бліді
Виходять руна; скрізь леліють
Озера талої води.
На плеса з вирію ключами
Високо линуть журавлі…
А з сел шляхами чи
На новий рік
- Автор: Михайло Старицький
Минає рік… нудний, окритий млою, –
Без радощів, без ясних навіть днів…
Мов каганець, засвічений без лою,
Він не горів, а тільки-но чадів
І чадом тим давив нам серце кволе,
Нема правди
- Автор: Михайло Старицький
Україно, моя рідна нене!
Ой тяжке життя твоє й мерзенне!
Що як гляну на гаї темряві –
Тільки вбачу річеньки криваві,
Що як гляну на степи широкі –
Тільки вбачу могилки високі,
Ночі темряві з завірюхами
- Автор: Михайло Старицький
Ночі темряві з завірюхами
Окували геть землю кригою,
Обвили її білим саваном,
Приоздобили в срібло-паморозь;
Розпустили скрізь своє військо ви,
Військо збурене та безжалісне,
Сумно і темряво
- Автор: Михайло Старицький
Сумно і темряво. В вікна заплакані
Лізе холодний туман;
Хмарою линуть галки перелякані;
В санках біжить якийсь пан.
В хутрі ведмежому тепло вельможному;
Огир басує
На спомин Шевченка
- Автор: Михайло Старицький
Красувала весна, розцвітали садки,
Як ми батька востаннє стрічали,
Як у нас, молодих, серце рвалось в шматки
Від великої туги-печалі.
Між квіток і вінків ясенову труну
Ми
Останні сили дарма трачу
- Автор: Михайло Старицький
Останні сили дарма трачу,
Минає марно день по дню…
Посивів волос, а ледачу
Сльозу ніяк я не спиню;
Поки життям ще серце тліє,
Вона зі дна його зрина, –
У ній одурена надія
Сторінка 3 із 6
Тунг сагурнг