Марійка Підгірянка

– Я само боюся,
Де ж моя матуся?
Ціп, ціп, ціп…

– Де ж мої сестрички,
Брати-кукурічки?
Ціп, ціп, ціп…

– А, коло комори!
Біжу до них скоро.
Дріб, дріб,

Все раніше ясне сонце
На свій шлях виходить,
Все тепліше по віконцях
Проміннячком водить.
Щораз довше огріває
Замерзлу земельку —
Всміхається, обіцяє
Пору веселеньку.

Ой луже мій, луже,
Посумнів ти дуже,
Шумить річка-бесідничка,
А тобі байдуже.
Дармо хвилі грали,
Тебе звеселяли,
Тобі тії соловії
Веселість забрали.
В далях

– Татусю, татусю, куди йдеш?
Чом мене, синочка, не береш?
Ти будеш косити,
Я – траву носити.
Чи візьмеш?

– Матусю, матусю, куди йдеш?
Чом ти мене, донечку, не візьмеш?

Гілками легіт шелестить,
Теплий, ласкавий.
Цілує квіти, гомонить
В шовкових травах.
Чимдуж на нивоньки біжить
У даль зелену.
В житах сріблистих шелестить,
В ланах

Ой літечко, літо, квітами увито,
Де ступиш ногою – золотиться жито.

Золотиться жито, сади дозрівають,
Пташечки щебечуть і діти гуляють.

Ой літечко, літо, пахуче,

Повіяв вітер, крильми лопоче,
Термосить гілля, дме просто в очі.
Пташки сховались, дерева гнуться,
Блискавки в небі як змії в'ються.
Громи гуркочуть, йде гук горою,
Вирують

Ой селом-селом —
Зелено кругом:
У садках село втонуло,
Кожне дерево вдягнуло
Зелений шолом.
Ой селом-селом —
Гомінко кругом:
Кожна пташечка співає,
Над квітками

Хмари по небі блукали,
З перлів намисто низали,
Порвались низки –
Бризнули бризки,
З шумом на землю упали.
Впали перлисті краплини
На зелененькі долини,
І на

Узяв червень колісничку золоту,
Та й захопив ще зірничку на льоту.
Ти, зірничко, скоресенько поспішай
Та сонечко ранесенько виряджай.

Дам я йому позлітоньку на той віз,
Бо

Ой став хрущик молотити
Завзяо, завзято —
Один день мав відпочинок,
Другий день мав свято.
А як йому заплатили —
Було грошей густо:
В сій кишені – мов порожньо,
А у

Невисока в нас полиця,
На полицю влізла киця,
Побачила помазок,
Взяла його за чубок.
Стала всюди ним крутити,
На всі сторони котити,
Закотила хтозна-де,
Не знайти його

Хлопчики й дівчатка діляться на дві групки. Дівчатка питають, хлопчики відповідають; вони – мов деревця, витягують руки вгору, вдаючи таким чином ліс.

— Лісе, лісе, ясени,
Чом

Ой в долині, вдалині,
Шумить вода при млині,
Шумить вода, мутиться,
А колесо крутиться.

З-під каменя, як сніжок,
Мука сиплеться в мішок.
Сипся, мучко, сипся, сип,

З Восьмим березня, мамо, із святом!
З любим святом весни і пісень!
Ми для тебе сьогодні із татом
Подарунок шукаєм весь день.
І ніяк ми не знайдем нічого
І не можемо вибрать —

Жену я овечок череду,
А баран рогатий спереду.
Жену я овечок громаду,
А песик кудлатий позаду.

Маленькі наші ноги
Та знають свою путь.
На службу Україні,
Як виростуть підуть.

Маленькі наші руки,
Та кріпнуть і ростуть.
На службу Україні
Всю працю

Квочечка ходила,
Курчаток водила,
Дітвора дрібненька
Казочку просила.

У полі пшениця
Доспіла шуміла…
Дітвора сміється,
Казочка їй мила.

А був один

Мряка сіра, мряка біла
На земленьку тихо сіла,
Пеленочку простеляє,
На ніч землю сповиває.
Над високим оборогом
Зійшов місяць срібним рогом;
Кругом нього зорі сяють,

Позривала жвава білка
З ліщини горішки
Та понесла продавати
На ярмарок пішки.

Нащо тобі, жвава білко,
Горішки носити?
Прийдуть діти в ліс до тебе
Та будуть