Марійка Підгірянка

Мряка сіра, мряка біла
На земленьку тихо сіла,
Пеленочку простеляє,
На ніч землю сповиває.
Над високим оборогом
Зійшов місяць срібним рогом;
Кругом нього зорі сяють,

– Татусю, татусю, куди йдеш?
Чом мене, синочка, не береш?
Ти будеш косити,
Я – траву носити.
Чи візьмеш?

– Матусю, матусю, куди йдеш?
Чом ти мене, донечку, не візьмеш?

I
Подивися, матусенько,
Як усюди білесенько,
Як на килим пухкий, білий
Дрібні зіроньки злетілись.

Дозволь, мати, вийти з хати,
З саночками погуляти,
Із горбочка

Хоч спохмурніє небо весняне.
Хоч обіллється дощем рясним,
А тільки сонце з туману гляне —
І вже веселка цвіте над ним.

Знов веселково сіяють квіти
На чисто вмитій дощем

Гілками легіт шелестить,
Теплий, ласкавий.
Цілує квіти, гомонить
В шовкових травах.
Чимдуж на нивоньки біжить
У даль зелену.
В житах сріблистих шелестить,
В ланах

Ой літечко, літо, квітами увито,
Де ступиш ногою – золотиться жито.

Золотиться жито, сади дозрівають,
Пташечки щебечуть і діти гуляють.

Ой літечко, літо, пахуче,

Повіяв вітер, крильми лопоче,
Термосить гілля, дме просто в очі.
Пташки сховались, дерева гнуться,
Блискавки в небі як змії в'ються.
Громи гуркочуть, йде гук горою,
Вирують

То не рожа, ой, то не калина,
Тільки чемна школярка Галина:
Встала раненько,
Вмилася чистенько,
У кімнаті прибрала гарненько.
А потім при добрій охоті
Помогла ще й матусі в

Невеличка річка
Плине коло хати –
Ми щодня улітку
Ходимо купатись.

Ще як візьмем мило,
Вмиємо все тіло,
То так нам легенько,
Як коли б летілось.

Невисока в нас полиця,
На полицю влізла киця,
Побачила помазок,
Взяла його за чубок.
Стала всюди ним крутити,
На всі сторони котити,
Закотила хтозна-де,
Не знайти його

Зжали люди вже пшеницю,
Виламали тенгерицю, —
На баштані дині спіють
А від сонця золотіють.
Скрізь капуста головата
На грядках стоїть, боката,
Буряки, хлоп'ята жваві, —

Лісок пожовтів,
Садок опустів:
Ні яблучок, ні грушечок,
Ні солодких слив.

Лиш вітер гуде,
Що зима прийде:
Коні сиві, буйногриві
До нас приведе.

Коні

Хлопчики й дівчатка діляться на дві групки. Дівчатка питають, хлопчики відповідають; вони – мов деревця, витягують руки вгору, вдаючи таким чином ліс.

— Лісе, лісе, ясени,
Чом

Ой в долині, вдалині,
Шумить вода при млині,
Шумить вода, мутиться,
А колесо крутиться.

З-під каменя, як сніжок,
Мука сиплеться в мішок.
Сипся, мучко, сипся, сип,

З Восьмим березня, мамо, із святом!
З любим святом весни і пісень!
Ми для тебе сьогодні із татом
Подарунок шукаєм весь день.
І ніяк ми не знайдем нічого
І не можемо вибрать —

Пішов Юрчик у гайок –
Сунички збирає,
Аж горня на землю – гоп! –
Вушко відпадає…

Покрутивсь сюди-туди –
Що йому робити?
Ой чи буде, чи не буде
Бабуся

Вітер повіває,
Колоски гойдає,
Купається в сонці земля.
У сонячних зливах,
Теплих переливах
Дозріли колгоспні поля.
Вийшли в час щасливий
Женчики на ниви,
На лани

Позривала жвава білка
З ліщини горішки
Та понесла продавати
На ярмарок пішки.

Нащо тобі, жвава білко,
Горішки носити?
Прийдуть діти в ліс до тебе
Та будуть

Бам! бам! балам! бім! –
Загорівся кицин дім.
Котик дзвонить і гука,
На пожар усіх склика:
– Бім! бам! балам! бім! –
Порятуйте кицин дім!

Біжить курочка з

На яблуні, на вершечку,
Галузочки шелестять, –
Там гніздечко, а в гніздечку
Пташенят маленьких п'ять.
П'ять сердечок б'є рівненько,
Десять очок блискотить:
Чи з мушками не