Марійка Підгірянка

Лисичка-сестричка снігами бродить,
Немов поживи, голодна ходить:
– Ой Боже, мій Боже, пошли що з’їсти,
Бо я вже не можу ні йти, ні лізти!

Аж бачить – он зайчик біжить серед

Любить мене матуся,
Що я гарно учуся,
Любить мене тато,
Що читаю багато.
Люблять мене сусіди,
Що я чемний завсіди:
Не пустую ніколи,
Ні удома, ні в школі!

Пішло в ліс
Чотири свинки,
Клали жолуді
В торбинки.

Хоч були
Недовго в лісі,
Жолудів
Зібрали вісім.

Між собою
Не сварились,
А порівну
Поділились!

Квочечка ходила,
Курчаток водила,
Дітвора дрібненька
Казочку просила.

У полі пшениця
Доспіла шуміла…
Дітвора сміється,
Казочка їй мила.

А був один

Блакитне небо в головах,
А в ногах – ліси сині.
Орли мандрують в небесах,
Овечки – в полонині.
Соколом бистрим біжить зір
По рідній всій сторонці –
По збоччах гір, зелених

У Юрчика малі ніжки,
В бабусі старенькі –
Підуть собі поволеньки
У гай зелененький.

В тому гаї бджілки грають,
Пташечки співають,
Метелики – веселки
По квітках

Співаночки, мої любі,
Де я вас подію?
Понесу вас в полонину,
З вітрами розвію.

А там будуть вівчарики
Вівці випасати,
Будуть мої співаночки
У траві

Дзвонить, грає срібна річка,
А в криштальну воду
Задивилася смерічка
Та й на свою вроду.

Гей, виросла ж та й висока,
Та нема їй пари:
Пила воду із потоку
І сивої

Пробудилася бриндушка:
день-дзень!
Смійся, квітко-подружко,
вже день!
Пробудилася пташка:
ціт… ціт…
Встань же, люба дитинко,
ледь світ!
Глянь же, сонечко ясне

Ой луже мій, луже,
Посумнів ти дуже,
Шумить річка-бесідничка,
А тобі байдуже.
Дармо хвилі грали,
Тебе звеселяли,
Тобі тії соловії
Веселість забрали.
В далях

На яблуні, на вершечку,
Галузочки шелестять, –
Там гніздечко, а в гніздечку
Пташенят маленьких п'ять.
П'ять сердечок б'є рівненько,
Десять очок блискотить:
Чи з мушками не

Затихла буря, заблисло сонце,
Позолотило кожне віконце.
Пташки з гніздечок повилітали,
По всіх садочках защебетали.
В дощових краплях блищить земленька,
Дрібно ще росить

Ой місяцю, місяченьку,
Срібнолиций стороженьку,
Що сторожиш ти?
Я сторожу цілу нічку
Гай і поле, ліс і річку,
І сільські хати.

Ой місяцю, місяченьку,
Срібнолиций

Серед піль і нив
Добрий витязь жив.
Був хоробрий,
Мудрий, добрий,
Свій народ любив.

А в горах жив змій,
Звався Веремій,
Із печери
До вечері
Ходив на

Просять ляльки, просять
Сумно, як ніколи:
“Не лишай же нас, Марійко,
Ідучи до школи…

Дорога далека,
Торбинка важкенька,
Там діти великі,
А ти ще

Скажу, дітки, вам казку:
Приніс зайчик дров в’язку,
Поколов їх дрібненько,
Зварив юшку швиденько.

Юшка була солодка –
Моя казка коротка.

Скажу, дітки, і другу:

Ой місяць січень кличе мороза,
Морозить лиця, щипає носа.

А місяць лютий вітрами дує,
На водах з льоду мости будує.

Березень-місяць льоди поломить,
Весняну пісню річка

Куплю собі ниточку з шовку,
Куплю полотенця і голку.
Вишию сорочку Юркові,
Аби одягнувся до школи.
Вишию ще другу, як чічку,
На свою маленьку сестричку.

Бам! бам! балам! бім! –
Загорівся кицин дім.
Котик дзвонить і гука,
На пожар усіх склика:
– Бім! бам! балам! бім! –
Порятуйте кицин дім!

Біжить курочка з

Гілками легіт шелестить,
Теплий, ласкавий.
Цілує квіти, гомонить
В шовкових травах.
Чимдуж на нивоньки біжить
У даль зелену.
В житах сріблистих шелестить,
В ланах