Марійка Підгірянка

Як вечір тіні стелить,
В печі огонь горить, –
Малят гурток веселий
В закутині сидить:
Дві дівчини русяві,
Дві лялі кучеряві,
А котик наш, Муркотик,
Співає: мур – мур –

Позривала жвава білка
З ліщини горішки
Та понесла продавати
На ярмарок пішки.

Нащо тобі, жвава білко,
Горішки носити?
Прийдуть діти в ліс до тебе
Та будуть

Невисока в нас полиця,
На полицю влізла киця,
Побачила помазок,
Взяла його за чубок.
Стала всюди ним крутити,
На всі сторони котити,
Закотила хтозна-де,
Не знайти його

– Татусю, татусю, куди йдеш?
Чом мене, синочка, не береш?
Ти будеш косити,
Я – траву носити.
Чи візьмеш?

– Матусю, матусю, куди йдеш?
Чом ти мене, донечку, не візьмеш?

Вже сонце не гріє,
Не жовтіє жито,
Мак не червоніє, –
Тільки мряка сіє
Крізь небесне сито.

Хмароньки нависли
Довкола, довкола, –
Наче сльози, бризки
Дощові

Кряче галка, що Наталка
Не піде до школи,
Бо та злюка-завірюха
Снігом личко коле.

Йде Маруся, йде Ганнуся,
Піде і Наталка.
Ой, неправду вам казала
Та чорненька

Три маленькі
Їжачки
Мають гарні книжечки.
По дві книжки
Кожен має…
Скільки разом –
Хто з вас знає?

Снилось мені ясне сонце,
Що в хаті світило, –
А то лиш так моя мама
Дивилася мило.

Приснивсь мені легкий вітрик,
Що пестив колосся, –
А то мені моя мама
Гладила

Я донечка матусина –
Мама мене любить,
Мама мені у крамниці
Черевички купить.
Черевички шнуровані,
А жупан в три поли;
Я книжечки у торбину –
Та й бігом до школи!

Маленька, чемненька Леся
Приходить до мене в гостину,
Співає, гуляє, сміється,
Щебече, мов птах, без упину.

Які співанки вона знає,
Які вміє вірші-перлини,
Бо старша

У садах, у час квітневий,
Скрізь біліє цвіт вишневий,
На яблунях – рожевіє,
Всі квіточки сонце гріє.
Сонце гріє, дощик росить,
Бджілка з квіту медок носить.
Ніженьками пил

Моя земленько ти ріднесенька,
як твій чар описати?
Не затихла ще моя пісенька,
Щоб про тебе співати.
Ніч невидная, ніч тихесенька,
Але сон не приходить.
Моя земелько ти

— Де ж ти, пісенько, бувала?
Хто ж це твої друзі?
— Я з вітроньком ночувала
В зеленому лузі.
З буйним вітром ночувала,
З ясним сонцем встала,
З квіточками вмивалася,
З

Вже до нас прийшла зима,
Ніде й квіточки нема.
Ой зима, ой зима.
Ніде й квіточки нема.

На зелений моріжок
Вже біленький впав сніжок.
Ой сніжок, ой сніжок,
Вже

Надворі душно – духота парить,
Блакитне небо хмуриться, хмарить.
По хмарах ходить грюкіт бентежний:
Спіши додому, будь обережний!
Шукає кожен, де кращі схови:
Кущика – зайчик,

Затихла буря, заблисло сонце,
Позолотило кожне віконце.
Пташки з гніздечок повилітали,
По всіх садочках защебетали.
В дощових краплях блищить земленька,
Дрібно ще росить

Вітер повіває,
Колоски гойдає,
Купається в сонці земля.
У сонячних зливах,
Теплих переливах
Дозріли колгоспні поля.
Вийшли в час щасливий
Женчики на ниви,
На лани

Невеличка річка
Плине коло хати –
Ми щодня улітку
Ходимо купатись.

Ще як візьмем мило,
Вмиємо все тіло,
То так нам легенько,
Як коли б летілось.

Мряка сіра, мряка біла
На земленьку тихо сіла,
Пеленочку простеляє,
На ніч землю сповиває.
Над високим оборогом
Зійшов місяць срібним рогом;
Кругом нього зорі сяють,

Ой став хрущик молотити
Завзяо, завзято —
Один день мав відпочинок,
Другий день мав свято.
А як йому заплатили —
Було грошей густо:
В сій кишені – мов порожньо,
А у