Марійка Підгірянка

Як вечір тіні стелить,
В печі огонь горить, –
Малят гурток веселий
В закутині сидить:
Дві дівчини русяві,
Дві лялі кучеряві,
А котик наш, Муркотик,
Співає: мур – мур –

Позривала жвава білка
З ліщини горішки
Та понесла продавати
На ярмарок пішки.

Нащо тобі, жвава білко,
Горішки носити?
Прийдуть діти в ліс до тебе
Та будуть

Невисока в нас полиця,
На полицю влізла киця,
Побачила помазок,
Взяла його за чубок.
Стала всюди ним крутити,
На всі сторони котити,
Закотила хтозна-де,
Не знайти його

Кряче галка, що Наталка
Не піде до школи,
Бо та злюка-завірюха
Снігом личко коле.

Йде Маруся, йде Ганнуся,
Піде і Наталка.
Ой, неправду вам казала
Та чорненька

Вже сонце не гріє,
Не жовтіє жито,
Мак не червоніє, –
Тільки мряка сіє
Крізь небесне сито.

Хмароньки нависли
Довкола, довкола, –
Наче сльози, бризки
Дощові

Була хатка в долині.
У малій тій хатині
Жила мати старенька,
З нею доня маленька.

Каже мамі Маруся:
– Шити, мамо, навчуся.
Шити, ще й вишивати –
На хлібець

Три маленькі
Їжачки
Мають гарні книжечки.
По дві книжки
Кожен має…
Скільки разом –
Хто з вас знає?

Снилось мені ясне сонце,
Що в хаті світило, –
А то лиш так моя мама
Дивилася мило.

Приснивсь мені легкий вітрик,
Що пестив колосся, –
А то мені моя мама
Гладила

Я донечка матусина –
Мама мене любить,
Мама мені у крамниці
Черевички купить.
Черевички шнуровані,
А жупан в три поли;
Я книжечки у торбину –
Та й бігом до школи!

Маленька, чемненька Леся
Приходить до мене в гостину,
Співає, гуляє, сміється,
Щебече, мов птах, без упину.

Які співанки вона знає,
Які вміє вірші-перлини,
Бо старша

В удовичій одежі йдеш
Через сей світ
І ноги на терни кладеш
Вже сотки літ.
Зі змучених грудей трясеш
Кровавий слід.
І руки сковані несеш
Вже сотки літ.
Падеш, як

Вже до нас прийшла зима,
Ніде й квіточки нема.
Ой зима, ой зима.
Ніде й квіточки нема.

На зелений моріжок
Вже біленький впав сніжок.
Ой сніжок, ой сніжок,
Вже

— Де ж ти, пісенько, бувала?
Хто ж це твої друзі?
— Я з вітроньком ночувала
В зеленому лузі.
З буйним вітром ночувала,
З ясним сонцем встала,
З квіточками вмивалася,
З

Сценічна картина на три дії з танцями і співами

Квіти:

Дія відбувається в лузі, над потічком на узліссі.

Левада над струмком. Квіти стоять

Надворі душно – духота парить,
Блакитне небо хмуриться, хмарить.
По хмарах ходить грюкіт бентежний:
Спіши додому, будь обережний!
Шукає кожен, де кращі схови:
Кущика – зайчик,

Затихла буря, заблисло сонце,
Позолотило кожне віконце.
Пташки з гніздечок повилітали,
По всіх садочках защебетали.
В дощових краплях блищить земленька,
Дрібно ще росить

Вітер повіває,
Колоски гойдає,
Купається в сонці земля.
У сонячних зливах,
Теплих переливах
Дозріли колгоспні поля.
Вийшли в час щасливий
Женчики на ниви,
На лани

Невеличка річка
Плине коло хати –
Ми щодня улітку
Ходимо купатись.

Ще як візьмем мило,
Вмиємо все тіло,
То так нам легенько,
Як коли б летілось.

Благаю Тебе, Боже мій,
Серцем всім молю.
Ти мені в груди пісню влий
Могучу з болю!

Нехай голосна, як сурма,
Краєм полине,
Щоби розпуклись ті ярма,
Що люд в них

Любить мене матуся,
Що я гарно учуся,
Любить мене тато,
Що читаю багато.
Люблять мене сусіди,
Що я чемний завсіди:
Не пустую ніколи,
Ні удома, ні в школі!