Марійка Підгірянка

Сипле, сипле, сипле сніг.
Мов метелики сріблисті,
Ті сніжинки, білі, чисті,
Тихо стеляться до ніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.

Сипле, сипле, сипле сніг.
Тихо, легко і

Ой зима, ой зима,
Квіточок вже нема.
Беріжок, моріжок
Прикрив білий сніжок.

Ой зима, ой зима,
А нам горя нема:
Теплі в нас кожушки
Міцні чобітки,
Ще й бабуся

Гей, сніжок трясе
Вільно, вільно.
Порівняв усе
Всюди рівно.

Покрив беріжки
Й пагорбочок,
Накрив доріжки
Для саночок.

Линуть саночки
Скорі, скорі,
На них

Сіре небо, сіро-біла
низина –

Все кругом заворожила
тишина.

Сіра мла понависала
з верхів гір,

Біла ніч заколисала
весь простір.

Вже до нас прийшла зима,
Ніде й квіточки нема.
Ой зима, ой зима.
Ніде й квіточки нема.

На зелений моріжок
Вже біленький впав сніжок.
Ой сніжок, ой сніжок,
Вже

Хмари по небі блукали,
З перлів намисто низали,
Порвались низки –
Бризнули бризки,
З шумом на землю упали.
Впали перлисті краплини
На зелененькі долини,
І на

Серед піль і нив
Добрий витязь жив.
Був хоробрий,
Мудрий, добрий,
Свій народ любив.

А в горах жив змій,
Звався Веремій,
Із печери
До вечері
Ходив на

I
Подивися, матусенько,
Як усюди білесенько,
Як на килим пухкий, білий
Дрібні зіроньки злетілись.

Дозволь, мати, вийти з хати,
З саночками погуляти,
Із горбочка

Не гайся, хлопчику, не гай,
На саночки сідай,
Поїдем, серце, в білий гай,
В казок зимових край.
У гаї молоді дубки
Зросли у височінь
І сніжні одягли шапки,
Підперли

Бабуся вчула дивні вісті, –
Вітрець, мабуть, приніс, –
Що там далеко десь у місті
Відважний хлопчик зріс.
На саночках, мов вихор, мчиться,
Нікому не зверта,
І тільки

О-о-о –
Яєчко одно
Знесла курочка чорненька.
Знайшла дівчинка одненька –
О-о-о –
Яєчко одно.

А-а-а,
А яблучка два,
Два яблучка червоненькі
Несе донечка для

В удовичій одежі йдеш
Через сей світ
І ноги на терни кладеш
Вже сотки літ.
Зі змучених грудей трясеш
Кровавий слід.
І руки сковані несеш
Вже сотки літ.
Падеш, як

Три маленькі
Їжачки
Мають гарні книжечки.
По дві книжки
Кожен має…
Скільки разом –
Хто з вас знає?

Бам! бам! балам! бім! –
Загорівся кицин дім.
Котик дзвонить і гука,
На пожар усіх склика:
– Бім! бам! балам! бім! –
Порятуйте кицин дім!

Біжить курочка з

Ой місяцю, місяченьку,
Срібнолиций стороженьку,
Що сторожиш ти?
Я сторожу цілу нічку
Гай і поле, ліс і річку,
І сільські хати.

Ой місяцю, місяченьку,
Срібнолиций

Муравличок побіг в ліс,
Ягідку приніс.
Та подумав: “Не з'їм сам,
А вділю й братам”.

– Скоро, братики, ходіть
На смачний обід!
Брати кажуть: – Не з'їмо,
Матусі

Було в Юрця коти два,
Невеличкі обидва.
Цей чистецький – то Жмурко,
А брудненький – то Хмурко.

Жмурко чисто лапки мив
І обачно скрізь ходив.
Хмурко часто в комин ліз,

У бабусі-бабусеньки
Був коток – Чорнячок,
Кожушок мав гарнесенький
І лискучий, наче шовк.

Мав рожевий круглий ротик
І біленькі всі лапки.
Гарний був бабусин котик,

Була собі лисичка,
Хитренька молодичка,
Пішла раз у дорогу
І сильно збила ногу.

Не може в ліс ходити
І зайчиків ловити.

В село собі мандрує –
Чей там кого

То не рожа, ой, то не калина,
Тільки чемна школярка Галина:
Встала раненько,
Вмилася чистенько,
У кімнаті прибрала гарненько.
А потім при добрій охоті
Помогла ще й матусі в