Лідія Компанієць

Тепер — проростати насінню
В м’якому, вологому грудді…
…Сівбу закінчивши весінню,
Поснули натомлені люди.

Замовкли степи неозорі.
А ніч така тиха і синя…
По небу

У Климка — сорочка біла,
Батіжок через плече.
Сонце землю так нагріло, —
Навіть п’ятам гаряче!

В холодочку під кущами
Клим поснідав нашвидку.
Із дідами-пастухами
Він

Пірат — це вівчарка,
Розумна й завзята…
Три роки
Ростив і глядів я
Пірата.

Ростив не для себе —
Ростив для держави:
Сьогодні Пірат
Від’їздить до застави…

…В

Наче змінилися барви навколо,
Поле і луки по-іншому бачу:
Трави – зелені такі,
Як ніколи,
Квіти такі, як ніколи, – гарячі.

Явища й речі, звичайні, буденні,–
Хмарка далека

— Котику-коточку,
Де ти був-побував?
— У сестричок-невеличок
Гостював, гостював.
— А скажи-но, котику,
Коли ласка твоя:
Як сестричок-невеличок
На ім’я, на ім’я?
—

В бусла та буслихи
Донечки — майстрихи:
Встануть вранці-рано,
Сядуть на поляні
І прядуть помалу
Пасмочка вовняні.
Що виведуть нитку —
Татові на свитку,
Що другу

Дощ і вітер замели сліди –
Ти пішов полями до вокзалу…
Якби знала я, що назавжди,
Я б тебе нічим не зобиджала.

Якби знала я, що назавжди,
Що зійду сльозами й самотою,

З українського фольклору

Прийшов жебрак до багача,
Ступив через поріг.
Багач полуднує якраз –
Із маком їсть пиріг.

– Чого прийшов?– питає він
І крутить пишний

З індійського фольклору

Заходьте, діти, ще не пізній час,
За стіл кружком розсаджуйтесь, будь ласка.
Із Індії далекої
До вас
Прийшла цікава
Давня-давня

З українського фольклору

Два дружки у гай ходили,
Дику пташечку зловили
на приманку.
– Ми пташечку – на юшечку,
А пір’ячко – в подушечку-вишиванку!

Раптом

Тільки-но з печі,
Скоринка в золі –
Свіжа хлібина
Лежить на столі.
День розпочався
З цієї хлібини…
В ній наш достаток,
Могутність країни,
Наших морів

Гойда-гойда, гойдашечки!
Є три доні в комашечки.
Одна хату замітає,
Друга кофточку латає,
А ледаща-непутяща
Поміж квітами літає.
До роботи не береться,
Каже: —

Осіння мряка, в’януча трава,
На вітрі листя облітає з клена…
Признатися, картина не нова,
Оспівана поетами й до мене.

Та мова не про осінь потече
І не про сум над облетілим

(забавка)

Чук, чук, чук, чук!
Наловила баба щук.
Роздивилась в казані —
То не щуки, а лини!
Чук, чук, чук, чук!
Наловив дідуньо щук.
Роздививсь у казані —

«Попереду той день…»
Космонавт К.П.Феоктистов

Спитали в нього:
– Котрий день один
В твоїм житті найкращий,
Повний звершень?
А чи не той, як народився син
І

На шипшині рясній
Та й на ягоді
Цвіріньчать птахи
В мирі, в злагоді.
І не сваряться,
І не чубляться,
Чистять пір’ячко
Та голубляться…

Ой

За українською народною казкою

Розповіла цю казку баба дідові,
А дід переказав її сусідові,
Сусід – кумі, що стрілась на толоці,
Кума – дочці,
Дочка мала – сороці,

З російського фольклору

Дальня дорога
Ярком пролягла.
Їде дідусь
Від села до села.

Сумно в дорозі
Дідку одному,–
Конче потрібен
Супутник

За югославською народною казкою

Заслаб король,
Похуднув,
Зблід,
Утратив сон і апетит.
Не хоче сиру він і скибки,
Не хоче він форелі-рибки,
Не їсть мигдалю

Пішла мама на базар
Та й купила гусочку.
А в гусочки довгі крила,
А гусочка біла-біла.
— Га-га-га!

Пішла мама на базар
Та й купила качечку.
А в качечки чорна