Леонід Талалай
Наш час очей не роззуває
- Автор: Леонід Талалай
Наш час очей не роззуває, –
Якщо не перший – значить, зайвий.
Але не бійся бути третім
без позолоти і без лаку –
услід за ними йде безсмертя,
а в нього нюх, як у собаки.
Папороть квітне
- Автор: Леонід Талалай
Папороть квітне
кольором сивим,
де, щастя шукаючи,
був я щасливим.
А стежка волога
повз тихі дуби
у спогад веде,
як вела по гриби.
З минулого літа
запахне
Пора приготуватися до ночі
- Автор: Леонід Талалай
Пора приготуватися до ночі.
Притихло на вербі гніздо сороче
таке незграбне, ніби неохоче,
між балачками зліплене з гілок
і наспіх, як не тільки у сорок.
Кипить вода,
...На перекаті така молода
- Автор: Леонід Талалай
На перекаті така молода
біжить,
оголивши коліна,
вода,
збіга, сміючись,
і збиваючи піну,
і струнко поодаль
стоїть очерет,
і стежить
крізь марлю віконця
Ні голосу Бога з неба
- Автор: Леонід Талалай
Ні голосу Бога з неба,
ні погляду звіра з хащі –
нікого навколо тебе
крім тебе, пропащого.
Не страшно уже нічого.
То звідки в душі тривога?
Навколо ніде нікого
ніде
Штурмане, піднімем якорі
- Автор: Леонід Талалай
Штурману М. Юшку
Штурмане, піднімем якорі,
нам пора іти аж на край світу,
аж у Канів, аж до Заповіту,
до святого місця на горі.
Дійдемо туди – іще не вечір,
хоч
І вирвалось із уст Гусейнова
- Автор: Леонід Талалай
І вирвалось із уст Гусейнова:
– Нарешті ми друкуєм генія!
І за моє творіння дивне
Прислав Гусейнов триста гривень.
І як сказав поет колись,
в поета гроші завелись, –
і
Зі мною в човні однокласниця Оля
- Автор: Леонід Талалай
О. Т.
Зі мною в човні однокласниця Оля.
Ми човен двомісний взяли напрокат,
І тільки годину
дозволила доля
новеньке весло потримати в руках.
Купаються діти і
...Збіднілі крони шерхотять
- Автор: Леонід Талалай
Збіднілі крони шерхотять,
і так зносились їхні тіні,
що не заштопать павутині,
і квіти посіріли в сіні –
не відрізнити, не впізнать.
А вітер шматтями розніс
вітрила
Згадаю маму біля двору
- Автор: Леонід Талалай
Згадаю маму біля двору,
її напучення і страх,
і як сльоза далекозора
тремтіла в мами на очах.
Усе збулось, як знала мама,
точніше, мамина душа,
адже на світі все те ж
Все глибшає осінь
- Автор: Леонід Талалай
Все глибшає осінь,
все глибшає тиша,
якої не відав
ні ранок мудріший,
ні літо, якому
над вухом бджола
своє відбриніла,
своє відгула.
Все глибшає тиша.
Садок
Було… і вже за видноколом
- Автор: Леонід Талалай
Було… і вже за видноколом,
і тільки золото стерні
та синє марево над полем,
та постать жінки вдалині.
Все пересохло, аж димить.
І синя бабка – тільки очі –
вже безтілесно
Штрафник
- Автор: Леонід Талалай
Мідна музика пройшла
і дорогою на захід
з непрочиненої хати
повела похилий натовп
за околицю села.
Перед ямою в хустки
тихо схлипнули жінки.
– Відстраждав, –
Різкіший секунди стук
- Автор: Леонід Талалай
Різкіший секунди стук
і непоправніші втрати.
Встигаємо тільки звук
того,
що випало
з рук,
вухом тугим спіймати.
Чекали часу-медбрата,
гадали, що прийде Спас,
а
Придурюсь, що я не геніальний
- Автор: Леонід Талалай
Придурюсь, що я не геніальний,
потім геніальним придурюсь
і нап’юсь у час відповідальний,
бо відповідальності боюсь.
Виростуть у мене, як в слона
вуха для солодкої
І попливло вікно вагону
- Автор: Леонід Талалай
І попливло вікно вагону,
з якого хусточкою руки
відмахуються від розлуки,
й несеться вихор вздовж перону,
як пасажир під стукіт сталі,
в надії наздогнать состав,
і ронить
А крона всю ніч осінню
- Автор: Леонід Талалай
Сюр.. сюр… сюр… сюр… сюр… тягнеться ніби услід за тим, хто пішов у світ тінню Григорія Савича, напевне, відповідь знаючи на вічні «чому?», «навіщо?», і не повернувсь до нас, зумером – в інший
...Обранці музи
- Автор: Леонід Талалай
М. Слабошпицькому
Хоч біль, хоч радість видихає
Але смолою пахне дека.
– Усі поети – тільки з пекла,
не знаю вихідців із раю,
де ситі вівці, смирні леви
і ватні
Я прахом був, у прах вернуся
- Автор: Леонід Талалай
Я прахом був, у прах вернуся…
Але чи був?.. А що, як ні?..
І все приснилося мені
у віщім сні, який не збувся,
який тривав коротку мить,
клубився голубим туманом,
у тому сні
Маруся
- Автор: Леонід Талалай
Уголь стонет и соль забелелась
И железная воет руда.
То над степью пустой загорелась
Мне Америки новой звезда.
А. Блок
Надриваючись, стогне траса,
удень і
Сторінка 3 із 12
Тунг сагурнг