Леонід Куліш-Зіньків

Рада тітка Немидора:
Стільки років не було,
Та приїхали учора
Три племінники в село.
На столі вже місця мало,
В скрути час така краса, —
Пампушки, копчене сало,
Холодець

На доріжку
Невпопад
Кида листя
Листопад.
Стелить землю
Рудим листом,
Бо зима
Уже
за містом.

Десь сховався Листопад
І не скоро буде.
Завітав до нас у сад
Молоденький Грудень.
– Стало біло у дворі,
Подивись, мій синку,
Прилетіли снігурі
На твою калинку.
Не

Мерзлі ягоди-жаринки
Посміхалися з калинки
Снігурі посеред віт
Влаштувались на обід.

До лікаря звертається
Партократ колишній:
– Життя, мабуть, кінчається
– Став я нікудишнім.
Зовсім настрою немає,
Не до сну і їжі,
Всередині, відчуваю,
Мене чортом

Зустрівся я оце з Мироном.
Квартира — шик. Кришталь. Вино.
Машина. Дача. Став бароном,
Хоч був у школі бараном.

— Як музики вдарять скоро, —
Коля чує від Кузьми, —
Затанцюємо «сім сорок»
З молодичками і ми.
Аж скипів тоді Микола:
— Що ти вигадав ото?
Я не вилізу з-за столу,
Як не

Промовив слідчий до Миколи:
– Останні це мої слова,
Як не признаєтесь – поголим
Вас вдруге лезами «Нева».
Той зразу пада на коліна,
Бо бачить – виходу нема:
– Пишіть, –

У словник уже півдня
Заглядало хлопченя,
Й не знайшло у ньому слів,
Що татусь на маму плів.

* * *

Олівець був тільки й ручка,
Й гарно вчилась діда внучка.
З

Покотилось сонечко
За лісок,
Замовкає пташечки
Голосок.
Стала темна ніченька
На поріг.
Розстелив я ліжечко
Й спати ліг.

Біля озера щодня
Бавить жаба жабеня
Обіймає лапкою,
Називає жабкою.

Внук приїхав з друганом
До бабусі Варки.
Пригощала їх вином,
Не жаліла шкварки.
Зарізала гусака
І останню гуску.
– Смакота, диви, яка, –
Хвалять ті закуску.
Погуляли

Походжає пава юна,
Мамо моя рідна, —
В неї кофта з Камеруна,
А спідниця з Відня.
— От цікаво, — тут сказала
Мотря до Одарки, —
Що вона за це давала —
Долари чи

Спали в хатці два шпачки,
Шпачкам снились черв’ячки.
Черв’ячки наснилися —
Дзьобики розкрилися.

Колись і тепер

Колись цікавились красою,
Сьогодні – тільки ковбасою.

* * *

Будьте обережні

Якщо ви не мали інфаркту –
На ціни

Розмова не клеїлась до тих пір,
Доки не «склеїлись» на трьох.

* * *

Фатальна помилка: вдягла фату,
Не подумавши, за кого виходить.

* * *

Він правду цілий вік

По засніженій дорозі,
Понад полем за селом,
Їхав Березень на возі –
В полудрабках віз тепло.
День-дзень-дзень! –
Дзвіночки чути.
Все: скінчилася зима,
Втік далеко

Горобець повіз у млин
Двадцять вісім штук зернин,
їхав полем, їхав лугом,
їхав день і їхав другий.
Стрибунець замість коня
двійко раків поганяв.
Зліз із воза, поруч

На святі, на козацькому
Танцює гопака
З вусами дуже хвацькими
Іван Деримука.
Гей, свято вже веселе це.
Віками хай живе,
Іван то каруселиться,
То лебедем пливе.
Співа

Бригадир Петренко Яків
Заявляє: «Втрат ніяких.
Сіяв тонну, і тепер
Урожай центнер в центнер!»