Леонід Куліш-Зіньків

Серпень просить коваля:
– Серп потрібний, діду,
Бо достигли на полях
Пшениці і жито.
Золотіють в колосках
Ген за небокраєм,
Стануть в маминих руках
Чудо-короваєм.

До лікаря звертається
Партократ колишній:
– Життя, мабуть, кінчається
– Став я нікудишнім.
Зовсім настрою немає,
Не до сну і їжі,
Всередині, відчуваю,
Мене чортом

Бригадир Петренко Яків
Заявляє: «Втрат ніяких.
Сіяв тонну, і тепер
Урожай центнер в центнер!»

— Як музики вдарять скоро, —
Коля чує від Кузьми, —
Затанцюємо «сім сорок»
З молодичками і ми.
Аж скипів тоді Микола:
— Що ти вигадав ото?
Я не вилізу з-за столу,
Як не

Мишеняті
Мишка-мати
Каже:— Доню,
Вчись читати,
Бо тобі уже
Пора
Братися за букваря.—
Розгортає
Мишка книжку,
Щось пищить
До себе нишком.
Раптом

М’ячиком козлик
Погратись не встиг —
М’ячик потрапив
Малому на ріг.

М’ячик присвиснув
І засичав —
А козлик злякався
І з двору помчав.

Покотилось сонечко
За лісок,
Замовкає пташечки
Голосок.
Стала темна ніченька
На поріг.
Розстелив я ліжечко
Й спати ліг.

Горобець повіз у млин
Двадцять вісім штук зернин,
їхав полем, їхав лугом,
їхав день і їхав другий.
Стрибунець замість коня
двійко раків поганяв.
Зліз із воза, поруч

Подививсь Петро на жінку,
Й раптом злість його взяла:
– Не така ти, “половинко”,
Як колись ото була.
А була, неначе вишня,
Що весною розцвіла,
Ніби сукня гарна й

Поскородив Опанас
Бабі Мотрі грядку.
Розв’язує стара вузлик
Дістає десятку.
Той руками замахав: –
Це облиште, годі,
Ковтьвертована валюта
Тепер, бабо, в моді.

Внук приїхав з друганом
До бабусі Варки.
Пригощала їх вином,
Не жаліла шкварки.
Зарізала гусака
І останню гуску.
– Смакота, диви, яка, –
Хвалять ті закуску.
Погуляли

У словник уже півдня
Заглядало хлопченя,
Й не знайшло у ньому слів,
Що татусь на маму плів.

* * *

Олівець був тільки й ручка,
Й гарно вчилась діда внучка.
З

Жук рогатий
Налякав
Під хлівцем
Сердите Гав.
Мало ще
Було йому —
Зачіпав Рябеньке Му.
Волохате Біле Ме
Вже давно Втекло саме.
Зажурився
Жук рогатий,
Бо

Походжає пава юна,
Мамо моя рідна, —
В неї кофта з Камеруна,
А спідниця з Відня.
— От цікаво, — тут сказала
Мотря до Одарки, —
Що вона за це давала —
Долари чи

На святі, на козацькому
Танцює гопака
З вусами дуже хвацькими
Іван Деримука.
Гей, свято вже веселе це.
Віками хай живе,
Іван то каруселиться,
То лебедем пливе.
Співа

На щура зерно списали
Ревізор з комірником.
Теє діло обмивали
Недешевим коньяком.
Тиснув руку ревізору
Гнат розчулений до сліз,
А безвинний щур в коморі
Спересердя акта

Жовте поле, жовтий ліс,
На деревах жовтий лист.
Усе жовте навкруги,
Навіть річки береги,
Бо у осені в руці
Тільки жовті олівці.

Рада тітка Немидора:
Стільки років не було,
Та приїхали учора
Три племінники в село.
На столі вже місця мало,
В скрути час така краса, —
Пампушки, копчене сало,
Холодець

Підем в ліс у вересні
Залюбки,
Де в шовковім вересі
Є грибки.
Білка під ліщиною
Стриб та стриб –
Знову під ялиною
Білий гриб.
Маслючків малесеньких
Хоч

Спали в хатці два шпачки,
Шпачкам снились черв’ячки.
Черв’ячки наснилися —
Дзьобики розкрилися.