Короткі
Ой сніги мої, сніги
- Автор: Володимир Сосюра
Ой сніги мої, сніги
срібні та пухнасті,
наче все, що навкруги,
потонуло в щасті.
Діаманти, де не глянь,
скрізь переді мною
розкидає осіянь
щедрою рукою.
Може,
...Ти байдужа, як мертве місто
- Автор: Василь Симоненко
Ти байдужа, як мертве місто,
І далека, як зір вогні,
До безумства ясна і чиста
Пригадалася знов мені.
Де знайти фантастичну поляну,
Щоб у колі сестер твоїх
Впасти в руки
Чудові очі весняної ночі…
- Автор: Пантелеймон Куліш
Чудові очі весняної ночі
Так любо з неба землю озирають:
Тебе зробили любощі мізерним,
Вони ж тебе й угору підіймають.
Гілляста липа, на їй соловейко
Понуро стогне, солодко
Дівчина
- Автор: Володимир Сосюра
Ногі босії,
стерні коляться,
русі коси їй
комсомоляться.
Як пожар, її
личко міниться,
очі карії
україняться.
Взяла Орися кошеня
- Автор: Володимир Сосюра
Взяла Орися кошеня
Й воно подряпало їй руки
І сльози падали в онучі
Їх витирав з любов’ю я.
“Чи будеш гнать за ним усюди
І в руки брать це кошеня?”
І відповіло маленя
По хліб шла дитина
- Автор: Павло Тичина
По хліб шла дитина — трояндно!
– тікайте! стріляють, ідуть.
Розкинуло ручки — трояндно…
Ні бога, ні чорта — на бурю!
– гей, стійте! знайдем і в церквах.
Знялось гайвороння —
Межа
- Автор: Василь Симоненко
Давить душу це осіннє слово,
Тож не дивно, що самі собі
Ми пускаєм кулі часом в голови,
Закусивши зойки на губі.
Шлях у всіх кінчається труною,
Кожному призначена межа,
Де
Десь на горизонті хмара-хустка
- Автор: Василь Симоненко
Десь на горизонті хмара-хустка
Манить в даль, мов дівчина у сад,
І весни такі пахучі згустки
Розплескалися об голубий фасад.
Дні стоять погожі і привітні –
Розтопилося б і
Стоїть ніч темна весняна…
- Автор: Пантелеймон Куліш
Стоїть ніч темна весняна,
Квітки благоухають,
І серце, збуджене від сна,
Коханнєм знов лякають.
Котра ж з квіток тих запашних
Обійме знов серденько?
Лілеї мусиш
Немає смерті
- Автор: Василь Симоненко
Немає смерті. І не ждіть — не буде.
Хто хоче жить, ніколи не помре.
І будуть вічно веселитись люди,
І танцювать дівчата в кабаре.
І в сіру ніч, коли мене не стане,
Коли
Що за птиця?
- Автор: Леонід Глібов
Між людьми, як пташка, в’ється,
У людей і їсть, і п’є;
Ходить старець, просить, гнеться,
А у неї всюди є.
1891 рік
Хто бреше?
- Автор: Леонід Глібов
Колись я нудилось
У срібнім кайдані;
Розбила неволю
Чубатая пані,
А я на Вкраїну
Тихенько нищечком…
Колись
Хто баба?
- Автор: Леонід Глібов
Сидить хитра баба аж на версі граба.
«Ой не злізу з граба! — дурить діток баба. —
Вловіть мені тую курочку рябую,
А я подарую грушку
Ночь успокоила мир утомленный…
- Автор: Леонід Глібов
Ночь успокоила мир утомленный,
Звезды мерцают над спящей землей,
Крадется по небу месяц бессонный,
Вечный дозорец интриги ночной.
1876 рік
Ви, що складали псалми і оди
- Автор: Василь Симоненко
Ви, що складали псалми і оди,
Світ оглядали крізь щілини рам —
Як ви боїтеся, що вийде в люди
Ваш заношений храм!
Говоріть голосніше, ридайте більше —
Може, й прилипне комусь
Як не горю — я не живу
- Автор: Павло Тичина
Як не горю — я не живу.
Як не люблю — я не співаю.
Але цього я ще не знаю,
Бо завжди я —
Як полум’я.
Я мертвих всіх палю, палю.
Живих огнем своїм я грію.
І як я
Одчиняйте двері
- Автор: Павло Тичина
Одчиняйте двері —
Наречена йде!
Одчиняйте двері —
Голуба блакить!
Очі, серце і хорали
Стали,
Ждуть…
Одчинились двері —
Горобина ніч!
Одчинились двері —
Айстри задумані, квіти останнії
- Автор: Володимир Сосюра
Айстри задумані, квіти останнії,
осені пізньої сльози багрянії…
Сумно шепочеться вітер над вами,
і обмиває вас небо дощами.
Ви як любов, що весни не зазнала
і як вечірня
Люблю України коханої небо
- Автор: Володимир Сосюра
Люблю України коханої небо,
що буде, люблю, й що було.
Живи, моє серце, живи не для себе,
для себе ж бо ти й не жило.
Щасливії люди, щасливих багато.
Живуть для живого
Стиха серце підмиває…
- Автор: Пантелеймон Куліш
Стиха серце підмиває
Весняне співаннє.
Задзвони, моя веснянко,
Про любов-коханнє.
Полини, де між квітками
Квітка найпишніша,
Привітай її від мене,
Пісне моя віща!
Сторінка 24 із 210
Чудовий! Коли поруч.....