Короткі
Зерно
- Автор: Вадим Крищенко
У землі сховалось,
Щоб зимою спати,
Піднялось весною
З теплої ріллі.
Влітку з нього виріс
Колосок вусатий,
Щоб пишалась осінь
Хлібом на столі.
Хоробрий Петрусь
- Автор: Вадим Крищенко
Всім казав малий Петрусь:
— Я нікого не боюсь.
Не страшний мені ведмідь —
Хоч у хату приведіть!
Не боюся вовка й лева,
Що сховались за дерева.
Лише трішки
Не розібрався
- Автор: Вадим Крищенко
Хлопчик Петрик
Насмішив усіх,
Сплутав знов
Морозиво і сніг.
Бо на сніг,
Який встелив наш двір,
Він сказав:
Морозяний пломбір.
Сніжку взяв
І майже всеньку
Чепуруха
- Автор: Вадим Крищенко
Наша доня — чепуруха —
Миє шийку, миє вуха,
Миє руки, миє ніжки,
Як лягає спати в ліжко.
Та іще гарненько очі
Миє — аж блищать вони,
Щоб приходили щоночі
Голубі
Росянисте поле
- Автор: Вадим Крищенко
Росянисте полечко,
Наче сонцем шито.
Перша нитка — буряки,
Друга нитка — жито.
Заплелись у пошиття
Кольори найкращі.
Хто ж це поле вишивав?
Руки роботящі.
Що кому сниться
- Автор: Вадим Крищенко
Сниться полю дощик,
Картоплині — горщик,
А відерцю сниться
Копанка-криниця.
Сонце сниться вітам,
Хатці сниться брама,
А маленьким дітям
Сниться їхня мама.
Вишивала мама
- Автор: Вадим Крищенко
Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
– На, вдягай, синочку!
В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому
Тепер тут усе підгорає
- Автор: Юрій Іздрик
тепер тут усе підгорає мала
усе тут практично востаннє
нам звідси давно вже валити пора
і брати з собою кохання
і брати з собою траву і гриби
і саджанці правильних
Ми обпікаємо одне одного
- Автор: Юрій Іздрик
ми обпікаємо одне одного
і опікаємо
ми обтікаєм потоками водними –
так і зникаємо
я віддаю себе всього тобі
майже повністю
ти бодігардом стоїш при мені
в повній
Що я скажу тобі
- Автор: Юрій Іздрик
що я скажу тобі..
горе моє ти..
щастя моє шалапутне..
в світі моєму все іще є ти
наче незрима присутність
майже нечутна
майже невидна
в тінях на стелі спальні
Осінь заходить боком-боком
- Автор: Юрій Іздрик
осінь заходить боком-боком
щоб виглядати мо́лодо
дерево тріскає вздовж воло́кон
холодно-га́ряче-холодно
тріскає дерево сохнуть суцвіття
наче ламкі зап’ястя
ти все блукаєш
Все тонші відтінки
- Автор: Юрій Іздрик
все тонші відтінки
все глибші тони́
вира́зніші лінії вен
густішає кров і вино восени
і день застигає мов дзен
Вигрібаю в нейтральні води
- Автор: Юрій Іздрик
вигрібаю в нейтральні води
і дрейфую за теплим вітром
я – мінливий шматок природи
абсорбент для води й повітря
я – медуза планктон амеба
я – органіка я – біомаса
помираю
Ми одне одному
- Автор: Юрій Іздрик
ми одне одному – як терористи
ми одне одному – біженці
знаємось ми уже днів десь зо триста
і невідомо як вижили
триста спартанців нервово десь курять
глючить трістана й
Уже й не спитаю тепер я
- Автор: Юрій Іздрик
уже й не спитаю тепер я
а сам не згадаю хоч вбий ти
чи є в цього світу двері
і як з цього світу вийти
з заплутаних цих коридорів
із сонячних цих провулків
із цих
На добраніч
- Автор: Володимир Верховень
Вечір сонечку на прузі,
соловей калині в лузі,
поле — колосочкам,
матінка — синочкам,
лялька — ляльці,
казці — гном —
всі бажають перед сном:
на добраніч!
На
Нарвав волошок, яблук назбирав
- Автор: Степан Бабій
Нарвав волошок, яблук назбирав –
Так поєднала пори тепла осінь,
А надовколо свіжо від отав
І втомлений, вже хтось, їх не покосить
І тихо в’яне виспіла краса,
«Цвітуть осінні
Я ніч люблю за вогкі коси…
- Автор: Юрко Пархоменко
3-тя частина збірки “Очі до очей”
Я ніч люблю за вогкі коси
І верб наморену мовчанку,
За те, що в травах місяць босий
Русалок ловить до світанку.
Через Десну в призахідному сонці…
- Автор: Юрко Пархоменко
3-тя частина збірки “Очі до очей”
Через Десну в призахідному сонці
Паром-трудар натягує дротину.
Дивлюсь замріяно-дитинний
І жити хочеться по-совісті.
Поет
- Автор: Юрко Пархоменко
Вічний вогонь
Нема ні Бога ні Пророка,
Нема душі на всій землі.
Є тільки серце одиноке –
Листок, замерзлий в джерелі.
Сторінка 200 із 210
Чудовий! Коли поруч.....