Короткі
Нас вчора хтось оповістив
- Автор: Роман Бабовал
Нас вчора хтось оповістив що ми умерли
і ми повірили: нехай земля бере своє —
належне із загарбаним (хто пам’ятає як
за нами тінь немов позичена кульгала?)
були ми безкорінні:
На кожного з нас завтра жде розп’яття вагання
- Автор: Роман Бабовал
На кожного з нас завтра жде розп’яття
вагання — зайві: лиш туди цей шлях веде
штовхають вгору і вперед нащадки
хто засудив? — питання неістотне
в долоні — ржавий цвях тупий спис —
А завтра заборонять нам той перехід
- Автор: Роман Бабовал
А завтра заборонять нам той перехід
що з казки в казку сконфіскують всі свічада
в яких від себе рятували ми себе
забудуть нас і бог і всі його предтечі
тоді — нехай нас згадують
Півень тричі вже запіяв
- Автор: Роман Бабовал
Півень тричі вже запіяв?
(хтось одрікся мов забув)
на трепеті — зрадник? свідок?
(хтось за шаг себе продав)
чи вода обмила руки?
(хтось за це когось розп’яв)
В саду розмножились берези
- Автор: Роман Бабовал
В саду розмножились берези нерухомі
безрукі — сполонили вітер і птахів що в нім
вкрай розмотали стежку що вела тебе до нас
(чи відшукаємо себе між ними?) не журись!
хай кожна з
Жорстокий - вимір цей
- Автор: Роман Бабовал
Жорстокий – вимір цей в якім нам виживати
ілюзія що ніби ми існуєм — спереду
позаду — найцінніші спомини зникають
опудало уклало перемир’я з вороном:
тобі — увесь покіс мені —
Щоночі дотиками ми себе
- Автор: Роман Бабовал
Щоночі дотиками ми себе
шукали й не знайшли там де були
найвищий час нам розпрощатися
щоб не забули нас (ні ми — себе):
наліво ти — мов знов до себе
направо я — де вже мене
Жінка
- Автор: Микола Дмитренко
Ти — музика, ти сплеск емоцій
І ніжний легіт вітерця.
Сльозинка щастя в моїм оці,
Спокуса-доля для ловця.
Ти — грім у тиші, блискавиця,
І дощ, що ллється з рукава.
В тобі
Влітку
- Автор: Микола Дмитренко
Влітку
Губи твої
До сонця ревную:
Не грій, не світи!
В осінь
Губи твої
До вітру ревную:
Не вій, не ятри!
Взимку
Губи твої
До снігу ревную:
Пухкий, ти
Про зустріч нашу
- Автор: Микола Дмитренко
Про зустріч нашу шлях співав мені.
І сонце, що схилялося додолу.
І ліс, що ближче й ближче бовванів,
Немовби вибігаючи на поле.
…Зупинка. Вулиця. І мить розгін бере,
А серце
Згасає лист осінній на воді
- Автор: Микола Дмитренко
Згасає лист осінній на воді,
Що об каміння плеще течією.
Природа у правічному труді —
Намилуватися не можем нею
У пору старості чи в роки молоді.
Полоще білі зуби
- Автор: Микола Дмитренко
Полоще білі зуби по щебеню дрібнім
Ріка гірська, закута поміж скелі.
А мріє розливатись до оселей —
Як Буг мій чи могутній Дніпр.
Небо Голландії сіре-сіре
- Автор: Микола Дмитренко
Небо Голландії сіре-сіре,
Сірий асфальт, помутніла вода.
Тільки вітряк, мов антична ліра,
Тяжко од вітру чи віку рида.
Небо Вкраїни, на щастя, не сіре,
Сонячна стежка,
За дорогами - тривоги
- Автор: Микола Дмитренко
За дорогами — тривоги,
За тривогами — дороги:
Далина.
Материк і синє море,
Моє щастя, моє горе:
Глибина.
Серце в русі веселиться,
Тільки б в морі не втопиться,
З кохання виходиш немов із війни
- Автор: Юрій Іздрик
З кохання виходиш немов із війни –
побитий і хворий на голову
вертаєш у рідні чотири стіни
і там розтікаєшся оловом
і плющить нещадно жорсткий відхідняк
і сором пекучий їбошить
Не затерти в обличчі жах
- Автор: Володимир Вакуленко
Не затерти в обличчі жах,
Не змінити русло агонії…
Невідомість шукає птах,
У твоїй небесній долоні.
І без захисту, кубляться змії
Притаманні знанням нетривким…
Я згораю—
Сонце мрії моєї
- Автор: Микола Дмитренко
Сонце мрії моєї!
Не гасни, світи!
Щоб не прагнув свічок супокою,
Щоб до тебе зумів дорости —
І побачити знов над собою.
Б’юся об лід - зсередини
- Автор: Микола Дмитренко
Б’юся об лід — зсередини,
Задушлива глибина.
Крізь душу течія плине —
Зимна, самотня, сумна.
А ви стоїте на прозорім,
Притоптуєте чобітьми:
Чого та рибина в
Поет то дзвін
- Автор: Микола Дмитренко
Поет — то дзвін.
У нього б’ють на сполох.
І він на спалах неодмінно б’є,
Якщо у нього в серці порох,
Кресало й кремінь на готові є.
Ще драконові зуби насіє
- Автор: Станіслав Чернілевський
Ще драконові зуби насіє.
Ще біди та й біди та й біди з кланцаків.
Будь ти проклята, суко Росіє!
Будь ти проклята
наскрізь віків!
Сторінка 199 із 210
Чудовий! Коли поруч.....