Короткі

Сидить на гілці пташка.
Сидить.
Її злякать не важко.
Лякай.
Сидить на гілці пташка –
лякай!..
Сидить на гілці пташка
і край.

Геніальний поет
восьмого будинку квартири 95

Геніальний художник
дев’ятого будинку квартири 116

Геніальний музикант
дванадцятого будинку квартири 52

Хто зміг би

Біла ворона
серед білих ворон

На костьолі дудка
замість ліри

Якби ще помилка
на всі 52 мільйона відсотків.

На хрест вже не встиг,
бо не дуже й старався,
а стигми таки придбав.

Стоїть тепер у музеї розіп’ятого,
стигми виставив як медалі:

переконуйтесь
пробуйте
які

Мушлею йому споконвіку
хотілося ліпитися до дна корабля

Він ставав мушлею і ліпився дуже щільно
що вже й не відірвеш було

І ніхто йому не сказав що він не мушля
а корабель

Сьогодні він знайшов дещо
воно було дешеве
і декому непотрібне
знахідку він заховав глибоко
а потім (я чув)
заходився гострити ножа
готувався перерізати півневі горло
щоб

У рудого котика
Ніс у молоці.
Глузували з котика
Сірі горобці.

Песик тим горобчикам
Змовкнуть наказав.
Котику маленькому
Носа облизав.

Сонячний зайчик,
Радісний зайчик
Бігав по білій стіні.

Раптом грайливий
Сонячний зайчик
Сів на долоньку мені.

Сонячний зайчик,
Радісний зайчик
Прудко по стелі

Було, як з неба
Зіронька котилась,
Я, ще малий,
Долоньки підставляв.

«Котись сюди!..» –
Зірницю умовляв,
Бодай вона…
Об Землю не розбилась.

Верба брунькує біля хати
Під спів весняного струмка…
Бруньки, неначе кошенята,
Сидять на довгих гілочках.

Вночі на дворі прохолода.
Безлисті клени та дуби.
А вже дарує

Немає вроди над калину, —
Вродливіша лиш від калини
Моя кохана.

Троянда в світі найніжніша, —
Лише ніжніша від троянди
Душа Матусі.

Я не люблю, як тануть свічі
І віск поволі застига…
То мить вмира і гасне вічність —
Моєму серцю дорога.

То ж не дивлюсь на мерехтіння,
Капіж білявої смоли.
В мені одне

Народжуються люди в сорочках
І виживають — то щасливці долі.
Я ж народивсь (казала мати) так,
Неначе птах, що вихопивсь на волю:
Із піснею — не криком — на устах.

Присвячую Україні

Творю свій материк,
а думаю про море.

Купаю в морі
мрії пароплав.

Душа моя
із вічністю говорить…

Мій материк,
у плав!

кожне слово
нашої мови
проспіване у Пісні
тож пісенними словами
з побратимами
у товаристві розмовляємо

кожне слово
нашої мови записане у Літописі
тож хай знають

Кохай, кохай, бо час тебе не жде.
Він забирає дні твої і ночі.
Допоки тіло спрагле, молоде,
Кохай! У старості кохають очі…

_______________________

Примітка: в

А тоді я розкажу тобі на вухо
метеликові крила
прошепчу оксамит із моху
скажу мед тобі на вухо
і ти узнаєш
який я ніжний і лагідний

А нам би не ходити далі,
де стежки під назвою: щоб заблудився.
Зараз вони рівні й гладенькі — коч котися —
а далі ховаються під широке листя трав.
Або виведе на кручу перед

Він опанував розуміння
стислого кулака
коли п’ять річок як пальці
текли в одне море
а на долоні плавали кораблі
а з розщепленого кулака
пальці течуть у різні боки
і

А той літак, що летить до країни соняшників,
не здійснить посадки, бо там немає аеродромів,
а моя підказка, що той літак,
як лелека, може сісти на хату,
або, як жайворонок, у