Короткі

Великий жовтий махаон помер.
Він народив подібного до себе.

На павутинці обертається крило –
чудне́ знаме́но бабиного літа.

Де паузи – там вітер і роки,
і ти з

Не смійся, мамо. Мабуть, це не смішно.
Я приберу в кімнаті і піду.
Хтось любить секс, хтось любить Харе Крішну,
а я люблю того, кого знайду.

Людину ту, яка мене спіткає,
мій

Класична риба!
Мовчить навіть на гачку.
Мудрості глиба!
Хвала болючому мовчку.

Курка мокра ніч не спала,
впала з сідала,
на Івана та й Купала
фокус видала –
знесла пусте яйце!

23 години 57 хвилин?
Ну, ще три хвилини
до кардинальних змін.

Кабмін.

Почекай оце на ґанку.
(Я до себе не впущу).
Винесу горілки банку,
хліба, сала та борщу.

Пий, закусюйся без мене.
Зп’яну в ніч не верещи!
Ти – старе, а я – зелене,
як

Безбо́жниця, грі́шниця, вого́нь, різни́ця,
калейдоско́п, опу́дало, ґвалт, пропа́сниця,
лі́тери, бу́кви, стовпи́, табли́ці,
табло́, ема́левий по́суд, поти́лиця,
про́тяги, ста́нції,

А якщо я втічу,
і шукайте,
де хочете?
Не боюся тепер
ні пропасти,
ні збочити.
Я тікатиму
довго
від вас
до Країни
Варених
Ковбас!

Очі – як у тамаґочі.
Губи – наче двері з груби.
Скули – мов масла́ в кобили.
А саме́ – таке щасливе!

Кожне слово, сказане тобою, –
казка.
Кожен подих –
то твоя поразка.
Особливо, як цілуємося ми…
Не пали́!

Я раніше – був добрішим?..
Злі́шим став – то й став старішим!
(З лішим спав – і пострашнішав…)
Але більш не подобрі́шав…
Тільки колобка зліпивши –
дещо віршики поліпшив…

Побито током деяких знайомих,
як б’ють на птахофабриці курей.
Життя – рівняння. Кількість невідомих
дорівнює сукупностям людей.

На вільну тему вірш?..
Для на́с це не проблема.
Я сів – пишу. Ти – спиш.
Кохання вільна тема.

Піч холодні млинці пече.
Сонце на схід заходить.
Річка з долу навзгі́р тече.
Мертве живе народить.

Нісенітниця та й усе!
А назирни пильніше –
і прочитай: “Такі есе

Спи і сопи.
Це та ідилія моя,
коли снага у сні твоєму
має сенс.
Бо ти є син мій.
Мій дорослий син,
чий сон охороняю я
казками
про спокій ми́ровий,
про всю любов

Дощі роз’їли землю і втопили.
Ми ходимо у вогкому взутті.
Весна була востаннє у житті.
Ми вперше так любили – й розлюбили!

Весна в калюжах березень купала.
Я з буханця щипав

Здається, після себе я
зненацька спалахну новим життям,
побачу і піду, навчусь новим словам,
і помилку зроблю а чи не в кожнім слові,
перш, ніж скажу, що я відвідав храм
свого

Прийшов той час, коли усе,
давно пов’язане з Землею,
змінивши сутність, нас несе
у божевільну ґалерею.

Гроші з’їли планету.
Планета у череві гро́шей.

Я хотів заробити на книжку,
щоб видати вірші.
Про-грав.

Гроші ходять окремо,
кишки́ набиваючи товще,
закупоривши

І пишу – і пишу – і писатиму.
І складу – і складу – і складатиму.
Дивно, сучасники хочуть сучасності,
страшно дотичні до матеріальності.

У маленькій скарбничці
лежить