Короткі

На галявині в діброві
сплять корови кольорові.
Біля кожного дубка
повний глечик молока.

Іго-го! Іго-го!
“Злізьте з коника мого!” –
просить Ігор Гришу,
Галю та Оришу.

“Ми сміливі козачки!” –
аж стрибають кісточки́
в коника і в Гриші,
в Галі і в

Ми пішли гуляти в ліс –
їжачок до нас приліз,
нас помітив і замовк,
заховався у клубок.

Ти – поте́ря.
Ти – тетеря.
Ти не смислиш.
Прешся в двері.
Набридаєш вічно
зично і мімічно.
Лізеш, наче крокодил,
на маленький мій поді́л.

Довго з ложкою в руці
Ніна їла голубці.

Їх усіх за щоки пхає,
все жує, а не ковтає.

Ми дивуємося з Ніни –
а вона сидить без зміни.

Потім ледве проковтнула
і

Перед великим завмирає час,
де кожна мить – скупенька панахида…

А, може, я забігши перед вас,
відзначу до годинника огиду?

Перед любов’ю завмирає час,
наповсякчас і ще на

Любов – наш міст. Він лиш тоді впаде,
коли по ньому інший хтось пройде.

Ти на підносі принесла мені – любов.
Готуєш добре.
Я з’їв її.
Тепер от кістку з горла
ніяк не витягну.
У хрипах захлинаюсь.
Як ти могла?!
Зуміла…

На підносі
ти

Відцвітуть і ці сади…
облетять квіти,
пелюстками по воді
попливуть в літо…

Попали мої листи,
пороби золою –
моє серце відпусти
услід за весною.

Гірш не стане

Не смійся, мамо. Мабуть, це не смішно.
Я приберу в кімнаті і піду.
Хтось любить секс, хтось любить Харе Крішну,
а я люблю того, кого знайду.

Людину ту, яка мене спіткає,
мій

Класична риба!
Мовчить навіть на гачку.
Мудрості глиба!
Хвала болючому мовчку.

Курка мокра ніч не спала,
впала з сідала,
на Івана та й Купала
фокус видала –
знесла пусте яйце!

23 години 57 хвилин?
Ну, ще три хвилини
до кардинальних змін.

Кабмін.

Кожне слово, сказане тобою, –
казка.
Кожен подих –
то твоя поразка.
Особливо, як цілуємося ми…
Не пали́!

Я раніше – був добрішим?..
Злі́шим став – то й став старішим!
(З лішим спав – і пострашнішав…)
Але більш не подобрі́шав…
Тільки колобка зліпивши –
дещо віршики поліпшив…

Побито током деяких знайомих,
як б’ють на птахофабриці курей.
Життя – рівняння. Кількість невідомих
дорівнює сукупностям людей.

На вільну тему вірш?..
Для на́с це не проблема.
Я сів – пишу. Ти – спиш.
Кохання вільна тема.

Здається, після себе я
зненацька спалахну новим життям,
побачу і піду, навчусь новим словам,
і помилку зроблю а чи не в кожнім слові,
перш, ніж скажу, що я відвідав храм
свого

Прийшов той час, коли усе,
давно пов’язане з Землею,
змінивши сутність, нас несе
у божевільну ґалерею.

Гроші з’їли планету.
Планета у череві гро́шей.

Я хотів заробити на книжку,
щоб видати вірші.
Про-грав.

Гроші ходять окремо,
кишки́ набиваючи товще,
закупоривши