Вірші класиків - українська та світова поезія

На зеленій Буковині,
Дві дівчині — зорі дві,
Дві дівчині, дві малині —
Вчарували мене нині,
Заманили обидві.

Ходжу з ними тай дивлюся:
Що раз більше йде таких!
До

Минувся баль, минувся баль,
Минулася забава,
Лиш серцю жаль, важка печаль,
І знов нова обава!

Ще кілька слів сказать хотів,
А ти вже від’їзджаєш —
Стоїть сім’я уся твоя,

Віяв вітер долиною,
Затремтіло перце —
Я стрінувся з дівчиною,
Задрожало серце.

Стало пірячко летіти,
Серденько щеміти —
Як ми стали жебоніти,
Як маленькі

Срібна річка в сонцю грає,
Синьо в’ється, злотом сяє —
Рибки скачуть плесом филь; —
Гей ті рибки під водою
Ми любуємся ігрою
В блеску сонця, в зміні хвиль,

Наші мрії як

Я стрінув знов коханнє
Життєм оплачене,
Прокляте безталаннє
І щастє втрачене.

Столиця грала в шумі,
Клекочучи в юрбі,
А я в своїй задумі
Між нею йшов собі.

Іде

Дзюню, світ чужий для мене,
Ти одна мені своя,
Хоч ти все чужа для мене,
Як чужий для світа я!

Я любив тебе єдину,
Ой любив я, а ти ні!
Рій дівчат, куди

Я стрінув знов забуту —
Забуту, незабуту
Перлину перших мрій;
Знов плачу і журюся —
Журюся і сміюся,
Ольдзюню, жалю мій!

І ти така приступна!
Приступна,

На дворі вітер дув холодний
І ніч зближалася глуха —
Я плакав змучений, голодний
І вслухувався в вітру шум,
В нім чув я гордий любки глум:
“Ти любиш дуже?…

Чи се на яві, чи у сні?
Приходиш, кажеш: “так!” мені,
А срібний сміх в устах твоїх,
Що шлються, рвуться до моїх… —

Я пригорнув рам’ям твій бюст
І ткнувся тих рожевих уст,

Саля в цьвіті, хата в зіллю.
Банда грає на весіллю,
Я за дружбу — хто за дружку?..
Хто за дружку, подай ручку —
Китицю я дам за те!
Чуд, не дружка, ані слова…
Нащо слова,

Ой нависли мої мисли,
Як ті хмари на весні,
Напиши-но що, дівчино,
Напиши-но що мені!

Коби крила, Стефцю мила,
Я летівби геть що день
До схід-сонця край віконця

І знов був я на забаві.
Дуже добре бавився —
Аж не годен розказати,
Кісткою задавився…

Смерком з родичами любки
В предпокою я сидів
І балакав про погоду —
Чогож

Мій коник вороник жене і дзвінками
Здалека вже любочці дзвонить,
Хтось дзвонить за нами, хтось іде за нами,
Хтось гонить за нами, хтось гонить!…

Мій коник вороник заржав, а за

Чую в хаті: він приїхав!
Він приїхав! — всі кричать,
Моя любочка кохана
Нову сукню хтіла брать.

Та часу уже не стало:
Двері відчинив панок,
Перше всунувся животик
В

Ой, ти, смішку, смійся, смій!
Сонна мрія усміх твій,
Сонна мрієчка;
Ти невинна ще така,
Як лелієчка яка,
Як лелієчка!

Чи ти будеш все життя
Реготатися, дитя,
Тими

Як мине дитячий рай,
Круті гори повертай —
Перевернуться! —
Крил у пташки позичай,
Літа свої завертай —
Вже не вернуться!…

Я не голуб сизокрилий,
Ти не білая голубка,
Ми з собою голубились —
Я як любчик, ти як любка!

А твоя мала сестричка,
То не сокіл ізза хмари —
А вона нас налякала,
Як

Знов Гануся тай Гануся!
Ой Ганусю, моя зірко,
Знов ми стрінулись нечайно
І знов серце плаче гірко!

Ми розсталися на віки,
Ми про себе позабули —
Та зійшлися на забаві,

Мою любу люди взяли
Люди поанґажували,
Навіть любий лянсіє…
Хотьби й вальса нагулятись —
Годі тури дочекатись!
І то баль для мене є!?

Ті балі всі ні до чого!
А я

Кохана, схилися на груди,
Послухай як серце там грюка!
Вже битися довго не буде —
Там грюка, там стука розпука!…

Чи чуєш, як серце кигоче,
Без сліз каменіє на згубу —
Як