Зв’януть квітоньки рожеві,
Тільки хмарка їх не скропить.
Пал гарячий полудневий
Їх утомою обхопить.
Помарніють квіти, трави,
Ніжні лілії, купави,
І любистки, і окропи…
І
Десь лунає спів витворний.
Плюскіт річки. Шепіт верб.
Морок сонний, морок чорний
Ріже сяйвом місяць-серп.
На просторі крапки-зорі,
Наче іскри, миготять;
Темну
…Й сама не зна (бо причинна)
Що такеє робить…
Т. Шевченко
Все я знаю… Все забула…
Я снохода, я сновія,
Вся в уяві потонула,
Я легенька, наче мрія.
Сонним
Легко, легко вітер дише,
Ніжним приторком колише
Мак червоний,
Теплий подих полудневий
Носить в далечі рожевій
Передзвони.
В вербах горлиці воркочуть,
В травах
І
Нероздільний, тьмою спаяний,
В чорній масі тоне бір;
Мов сп’янілий, неприкаяний,
Я вступив в таємний мир!
Страхом-жахом в душу дмухає
Чорна нічка лісова,
Десь
Вся душа твоя святая
Кров’ю власною облита,
Сила ж серця молодая
Злісно бурями розбита.
Давні гімни десь завмерли,
Стихли, зникли бурі-грози,
І дрижать, біжать, як
Гомін, гомін на селі:
Співи, гуки з пересварками,
Легко пара од землі
Лине, в’ється в небо хмарками.
Б’ють в ковадла ковалі,
Ладять сохи, ладять борони;
Гомін, гомін на
В хмарі, в мареві, диму
Чорну бучу підніму,
Грюкну в полі…
В чистім полі,
На роздоллі
Понесусь над сонним краєм,
Степом, гаєм,
Без розбору,
Піднімуся вгору,
Гей, на весла, щоб понесла
Буря човен на простір,
Де свавільний вітер вільний
Гонить хвилі вздовж і вшир!
Там, на морі, на просторі,
Розігнавши млявий сон,
Виллєм муки
В споминах ніжних дивних ідилій
Привид чудовий ясно встає —
То пережите в юності милій
Щастя моє.
Чую, я чую давню розмову —
Ллється в повітрі тиха вона,
Капає, ллється
І
Не доходь, не доходь до останніх границь,
Не стрівайся самотно з кінцем!
Повернися назад до живих таємниць
Любознавчим юнацьким лицем.
Тут і сонце, і тінь, тут і буря, і
...(Поетичний жарт)
Викликає ясний дух
Вірш легесенький, як пух,
Вірш, як усміх неньки,
Вірш маленький, коротенький,
Без задуми, без вагання,
Без кохання, без
І
Пісня в повітрі крильми тріпоче,
В звуках роїться,
В небо блакитне кинутись хоче,
Наче орлиця.
Чуються звуки сталі і кремню,
Горді акорди;
Пісня лунає, кида на землю
Дзвоне, дзвоне, тихо дзвоне
Вільний, мрійний, тихий дзвін,
В світлі, в вітрі, в небі тоне,
Спів розносе
І голосе.
Хто се, хто се
Дзвони носе,
Хто се він?
Знаю,
...М. І. Степанову
То повіє, то ущухне
Буйний вітер на роздолі…
Глянь — мигне та й знов потухне
Огоньок заблудлий в полі.
Глянь — дрижить,
Біжить,
Палає,
В
В ніч, як острах суєвірний
Серце холодом різне
Або гострий сум безмірний
Смертним духом повійне,
Мир тоді — німа пустиня,
Безвідрадная тюрма,
Де марнується святиня,
Останній звук моєї ліри
Не буде криком безпорадним,
Не буде стогоном зневіри,
А гімном радісно-принадним
Того співця, що лине в вирій
Перед морозом повновладним.
Той
...То серце співало, то з серця лились
Вабливі, хоч змучені згуки!..
Чи вдячний нащадок згадає ж колись
Співцеві страждання та муки?
Чи вдячний нащадок згадає той час,
Як всі ми
Став Дніпро. Зомліли в сумі
Сніжно-білі явори.
Я один стою в задумі
Край гори.
Сила велетня закута.
Груди вкрив холодний лід.
Дід Дніпро, Дніпро-Славута
Смертно зблід.
Олексі Коваленкові
О ні, Поет — не гладіатор,
Що бавить натовп цирковий!
Поет — пророк, Поет — новатор
І вільний мучень життьовий.
В людських ганебних
...Сторінка 255 із 446
Інтрига в вірші до останнього рядка! Чудово! Дякую! Пиш ...