Мамо, голубко! В співи тремтячі
Ти при мені виливала нудьгу, —
Знай, що сама ж ти в груди дитячі
З серця на серце звалила вагу.
Чуєш ти, мамо, спів мій пекучий,
Хворого
Дзвенять бринять співучі струни
І будять в людях співчуття;
Живе в їх дух довічно юний,
Окраса вільного життя.
Тремтять, летять вабливі звуки,
А з ними радощі, і сум,
І
Край гаю чорніє один на поляні
Змарнілий, потрухлий, обрубаний пень;
Йому вже не шкодять вітри-урагани,
Йому вже байдуже, чи нічка, чи день.
Яке кому діло, що все те
...Серцю тяжко,
Серцю гірко…
Де ж ти, пташко,
Де ж ти, зірко,
Гей, лети, лети сюди!
Палом-жаром,
Жартом-сміхом,
Ніжним чаром —
Співом тихим
Чорну тугу
В нічку беззоряну
Ниву неорану
Дощик полив.
Там, замість житечка,
В теплеє літечко
Терен зацвів.
Щирим новаторам,
Щастя фундаторам
Будуть вінки:
Пітьми
...Виглянь, вийди,
Срібновидий
Місяченьку!
Загорися,
Підберися
Височенько.
На дороги,
На облоги,
На поляни
Кинь ласкавий
Блиск яскравий,
Світ
Бушує, б’ється в берег море!
В незнаних органах чуття
Воно живе, воно говоре
Про вічний рух свого життя.
Бурхливі хвилі в піні білій,
Переливаючись, летять
І в неземній
Як весною тепла ласка
Гнала геть зимові сни,
Івасеві чулась казка
В тихім шелесті весни.
Вітерець легенько віяв,
Чулись крики птичих зграй,
А Івась сидів і мріяв
Про
Без упину, без утоми,
В бурі, в громі,
В льодоломі
З-під зимової кори
Міцно вирвавсь Дніпр старий!
Крига кригу
Серед бігу
Ламле, кришить в купи снігу,
В гори
Тремтіла свічка, палала свічка,
В труні сосновій лежала мати;
Якась байдужа, чужа черничка
Читала сумно святі кантати.
Маленькі діти, брат і сестричка,
В куточку грались,
І
Тихо впала ніч-сновія.
Вся природа спить.
Я і ти! Серденько мліє,
О щаслива мить!
Я і ти! Серденька рідні
Б’ються як одно;
В їх акорди відповідні
В глибинах
Тиховійно-релігійна
Ллється пісня херувима,
Ніжномрійна, мелодійна…
Ритм і рима… Ритм і рима…
Тон за тоном, звон за звоном
Звуки сиплються огненні —
То на небі перед
Степ. Спадає, мов полуда,
Ночі тьмяная китайка.
Над квітками білогруда
Плаче чайка.
Світ!.. В повітрі ллється легко
Жайворонків спів натхненний.
Сяє, сходить десь
Наче з неба впавши, стеля
Землю вкрила;
Спить пустеля, спить пустеля
Сніжна, біла.
Діти ніжної фауни
В сні мертвіють;
Скрізь буруни, скрізь буруни
Смертю
Хто в блакитному просторі
Засвітив чудові зорі,
Що горять у млі?
Хто закрив багатства в морі,
В неприступності суворій
В глибинах землі?
Хто людей примусив в
...(Коханій Жидівці)
В димках раннього туману,
Як поблідла ночі мла,
На долині Іордану
Пишна квітка розцвіла.
До божественної вроди
Придивлялись
І
В жарт веселий, повний глуму,
Я вкладу високу думу
І вдмухну кривавий сміх,
Щоб обличчя сміхом болю
Покривались, мов журбою,
Щоб жахнулись душі всіх.
ІІ
Я
...З кожним роком,
Крок за кроком,
Йдем ми далі
І, з любов’ю,
Пишем кров’ю
На своїй святій скрижалі
Наші болі й наші жалі…
На скрижалі
Болі й жалі
В млі
Штуки рідної мотиви,
Пісні рідної слова!
На сучасні переспіви
Єсть для вас струна нова.
Єсть для вас серця огненні
І огненна дивна гра,
Єсть для вас співці
Над пожовклими покосами,
Над туманами
Я заллюся,
Розіллюся
Серцевими одголосами —
Пережитками весняними;
Хай мертвіння
Без проміння
Одбувається,
Хай мелодія
Сторінка 253 із 446
Інтрига в вірші до останнього рядка! Чудово! Дякую! Пиш ...