Вірші класиків - українська та світова поезія

Пластова мандрівна пісня, створена 1947 року

Зашуміли верби при потоці,
Гей, гей, долинами.
Збирайтеся ви, хлопці-молодці,
Гей, гей, з пластунами!

Збирайтеся ви,

Лети, моя думо, в вечірню годину
Далеко-далеко відсіль.
Лети, моя думо, у тую хатину,
Що слухає казку топіль.

Жила в тій хатині дівчина кохана,
А може й жиє – то вклонись.

Стрілецька пісня

Ми йдемо в бій, ми йдемо в бій
По згарищах руїни,
За рідний край, за нарід свій,
За волю України!

Ми йдемо в бій, земля дуднить,
Вадіють гори,

Пісне! Велична, рідна Пісне!
В Тобі є все: і древня наша слава,
Володимира хист і мудрість Ярослава,
І наших прабатьків ворогування злісне.
І Богдана розвага, і Богуна

Стрілецька пісня

Пише стара мати,
Пише приїджати,
Чим скоріш додому.
Що робити, що почати
Мені молодому.

Ой ходжу я, блуджу,
Білим світом нуджу
З

Пісня для гітари, виникла в Рудниках над Дністром, де стояв похідний курінь вишколу УСС

За твої, дівчино, личенька пишні,
За твої, дівчино, устонька-вишні,
Віддав би,

Заквітчали дівчатоньки стрільцеві (1) могилу,
Замість мали заквітчати стрілецькую (2) милу.

Невисокий хрест берези заплели віночком,
Замість мали заплітати косу

Засумуй, трембіто,
Та (й) по всему світу,
Що зів’яло галичанам
Сорок тисяч цвіту.

Засумуй, трембіто,
Та (й) на всі Карпати,
Щоб не ждали сина з войни
Ні отець, ні

Накрила нічка, та й тихесенька,
Земленьку кругом.
Лиш вітер мряки жене злегенька
Над розіспаним лугом.

І до любови накликають
Чарівниченька-солов’ї.
а місяць срібний

Не сміє бути в нас страху
і жадної тривоги. – Чому?
Бо ми є лицарі грізні
Залізної Остроги!

Кладочка, кладочка узесенькая.
Дівчино, рибчино молоденькая.
До дівчини мені

Ой зацвіла черемха, зацвіла
Ярим цвітом.
Там прощався та й стрілець січовий
З білим світом.

Там прощався та й стрілець січовий
З квітоньками,
Що немає кому прокопати

Стрілецька пісня

Ой там зажурились стрільці січовії,
Як Збруч-річку проходили,
Що стільки народу впало за свободу,
Встояти не було сили.

Ой там зажурились

Ой, гори ж мої, гори
Високі, зелені!
Чи заплачете ви, гори,
По мені, по мені?
Чи заплачете ви, гори,
По мені, по мені?

Чи заплачеш, засумуєш
За мною, смереко,
Як

Ой шумить, шумить та дібровонька,
Негодоньку віщує.
Ой чому ж, чому молодий стрілець
Та дома не ночує.

Ой шумить, шумить дібровонька,
Чи не буря надходить?
Молодий

Пісня мисливців

Підганяйте, хлопці, коней,
Гляньте, неба край червоний,
Хмари захід заступили,
Буде з вітром сніг!

Підганяйте, не дрімайте
На вечерю

Січова антифемінстична

Пиймо, друзі, грай, музико,
Нам вже все одно.
Бо правдиві в світі тільки
Музика й вино.

Був собі стрілець, що дівчину мав.
Як квітки,

Покинь тягар дрібних жалів,
Турботи сірих днів.
Найкращий лік для нас усіх –
Веселий спів, безжурний сміх.

Лине час над нами бистро
І стрясає цвіт життя.
Тільки чесне

Давня мисливська пісня

Стрільцем бим бути рад.
Стрільцем бим бути рад.

Як побачу порошницю,
Пистолята і рушницю,
Гарну з борсука торбину
Та стрілецьку

Чом в Тебе Дівчино Уста солоденькі

Човен хитається серед води,*
Плеще об хвилю весло.
В місячнім сяйві біліють сади,
Здалека видно село.

Люба дівчино прийди,

Стрілецька пісня

Як з Бережан до кадри
Січовики манджали,
То краялось серденько
Із горя та печалі.

То краялось серденько
Хорунжого Осипа,
Коли з очей