Вірші класиків - українська та світова поезія

(Мат. XI. 24-30).

Ревуть та клекочуть на озері хвилі,
Апостольський човен пливе;
Держатись на хвилях стає не-посилі,
А буря все дужче реве.

Вже острах апостолам

Броде бурлак степом рано,
На опашці свита;
Його шапка стара, драна
На бакир ізбита.

Броде бурлак, поспішає
В заброди до моря,
Та співає, — степ лунає,
Нема йому

Ще вчора сонечко так гріло,
Чабан з отарою блудив.
Озиме пишно зеленіло
І лист у лузі гомонів;
Сьогодні ж степ увесь неначе
Застлав сріблястий оксаміт,
І вітер жалісливо

Не співай по весні,
Соловейку, мені,
Сидячи у бузку на тичині,
Про щасливії дні,
Що мов наче вві сні
Задля мене минулися нині.

Не багато щось їх,
Днів щасливих

У пишних палатах якогось магната
Розкішні лелії цвіли;
їх люде здалека, де вихор та спека,
На втіху собі завезли.
Любують їх очі веселі дівочі,
А часом і хмурний магнат
На

Мені не жаль, що всюди осінь,
Бо в моїм серці пустка теж.
Я жду тебе і жду ще досі,
Моя царівно з білих веж.

Чи прийдеш ти — не кажуть зорі,
Ні не нашіптують листки.
І

Твоє серце — розквітла троянда,
Моє серце — розмолений дзвін.
Пам’ятаєш — вечір, веранда
І теплих віддих полонин.

Твої очі — розгублена темінь,
Мої очі — вогні зодалік.

Ще сонце неба приском сипле,
І ще хмарки потомлені лежать,
А вже пташки, немов похрипли,
І на траві сідає ржа.

Ще квіти сяють при долині,
Ще бджоли на лугах гудуть,
Та

Була весна, така, як в книжці пишуть:
Безхмарна синява і сонце золоте,
Вітри лежать і ледве-ледве дишуть,
А ліс простується, зідхає і росте.

Сміється дрозд, десь кос на дудку

“Коханий, чуєш!? — Дзвін десь дзвонить!
Переливається і б’є…
У темну тишу тонуть тони”…
“Люба! То серце моє!”

“Коханий, бачиш!? — Дивне світло
У сяйві ти, у яснім я…
Немов

Хотіла м’ячика — я вирвав своє серце,
Колола в ноги рінь — я в душу постелив.
Побігала,
Погралася,
Покинула,
Пішла…
І не оглянулась, як сонце на добраніч.
І не

Ніч квочкою сідає над полями.
Так захисно, так добре під крильми.
Журчить потік, як казка мами…
Кохана, обійми!

Десь, нічліжани ватру запалили.
Снується спів, як нитка

Кажуть люди: “Це погано –”
Я з того сміюся,
Бо ніколи у чужинках
Жадних не люблюся.

Шведка, чешка, дві німкені,
Дві порторіканки,
Хоч походження чужого —
Всі

Люди кажуть: “Це негарно –”
Я з того сміюся,
Бо ніколи у чужинцях
Жадних не люблюся.

Два скачмени, чех і німець,
Айриш, два еспанці,
Хоч походження чужого —
Всі

(Мирославу Ірчанові)
Стрілецька пісня

Чи є в світі краща зірка, як кохана моя Ірка,
Чи є в світі де царівна, щоб була така чарівна.

Приспів:
Гей, гей,

Стрілецька і пластова молитва

Боже Великий, Творче всесвіту,
На нашу землю поглянь!
Ми були вірні Твому завіту,
Вислухай нині наших благань.

Люд у кайданах, край

Стрілецька пісня

Вдаряй мечем,
Вдаряй, вдаряй,
Великий Комтуре Закона,

Щоб з нього честь
Була для нас,
А для Вкраїни оборона!

Мандрівна пісня

Гей, мандрують пластуни
Через гори-долини –
Гей, доріженька закурилася…

Перед ними рідний край
Розгорнувся, як Дунай –
Гей, доріженька

Стрілецька пісня

Готуй мені збрую,
Готуй мені коня.
Бо я серцем похід чую,
Дівчинонько моя.

Дай уста рожеві
Ще поцілувати,
Ніж заграють нам крицаві