Вірші класиків - українська та світова поезія

Цікава казочка

Був собі дід Нетяжка,
Була у нього синя сермяжка*,
На голові — шапочка,
На спині — латочка, —
Чи хороша моя казочка?
— Погана!
— І ти кажеш

Був собі журавель
Та журавочка,
Наносили сінця
Повні ясельця.
Наша пісня гарна й нова, —
Почнем її, братця, знова:
Був собі журавель
Та журавочка
(і так далі,

Був собі баран та вівця,
Накосили вони стіжок сінця,—
А я знов почну з кінця:
Був собі баран та вівця
(і так далі, поки не докучить).

…Вже ж у любому куточку
Змінилося все!..
Он кучері з верби рясні
Вітерець несе
По узгір’ю на змокрілий
Холодний пісок;
Зажурився, засмутився
Унизу й ставок:

(Дідове оповідання)

У садочку під хатою пасічник Микита
Сидить собі на сонечку та латає свиту.
А онуки, як квіточки, як божії бджоли,
Так і вкрили старенького дідуся.

Як швидко літо проминуло!
Прийшла осіння пора.
Немов на крилах полинуло
Кохане літечко з двора!..
Садок марніє потихеньку,
Пожовклі падають листки,
Вітрець не віє вже

— Що, небоже, прикрутило?
В ліжку вже паничик?
Кепська справа!.. Дай лиш лапку,
Побачу, як живчик.

Так і є… температура
Підхопилась добре…
А все теє полювання
Дуже

Бігла Галя по водичку
Через перелаз
Та новесеньку спідничку
Порвала в той час!
Зустріва її Орися:
— Ой, яка біда!
Бач — зі мною не сварися!
Де ж твоя вода?
Дома

— Ой ти, буцоле недобрий!
Нащо ж нас ти покидав?
Чи щось кращеє, ніж тута,
На чужині там стрівав?

Ми ж і колесо поклали
На стодолі для тебе,
Щоб ти склав гніздо вигідне

Дала мені моя мати
Козу з козенятком,
Так щоб же я не ходила
По селу з горщатком.
А я тую кізоньку
Пасла та пасла,
Бо вдалася козуненька
Добрая до масла!

Дала мені мати корову
Та на мою бідну голову:
До корови треба рано встати,
Я ж, молода, іще хочу спати!
Ой, виломлю хворостину з тину
Та пожену корову в долину, —
Гей же,:

А горобчик до синички ходив,
По колосочку та пшениченьку носив.
— Ти, синичко, ти, сестричко моя,
Така ж бо ти люба-милая!

Чорногуз, боягуз!
Я ще тільки приміряю,
В лучок стрічку закладаю, —
Ти вже крила підіймаєш,
До господи утікаєш!

(Пісенька на голос «Козачка»)

Танцювали миші
По бабиній хижі.
Стало бабі за танець —
З ’їли миші буханець.

Ой ви миші, мишенята,
Сивенькії шкурки,
Нащо

(Полтавські примовки)

— Лелеко, лелеко!
До осені далеко?
— Як замовкнуть жаби.
Як померзнуть баби,
Тоді осінь настане, —
Мені їсти не стане,
Полечу в інший

— Не зву тебе «журавель»,
Щоб я не журився,
Назву тебе «веселиком»,
Щоб я веселився!
Будь здоров, веселику!

(Так примовляючи, на Волині частіше звутьжуравлів —

Превеселий сей день,
Ходім гулять на весь день,
Та вкрадемо порося,
Та й прославимося!
А порося утекло,
Тільки руки попекло.
Утік, утік кабанець —
Зоставсь хріну

Тра-та-та, тра-та-та,
Пішла кицька за кота,
За Кота Котовича,
За Сивка Сивковича.
На весіллі у кота
Була чиста сміхота:
Прийшли кицьки і собачки,
І курочки, й гуси, й

Я дівчина чепурушка,
Хоч я й невеличка, —
В мене лиштва мережана,
Червоная стрічка.

Я дівчина, як калина.
Люблю чепуритись;
Горе ж моє! — брела річку,
Забула

Ми лугами йдем, берегами йдем,
Шумлять луги дуже, (2)

Та шумлять луги дуже.
Та шумить вітер, та шумить дощик —
Нам теє байдуже, (2)

Та нам теє байдуже.
Там на річеньці