Ігор Павлюк
На вікні замерзлі краплі
- Автор: Ігор Павлюк
На вікні замерзлі краплі.
Ніч травнева глупа.
Східний вітер гострить шаблю,
А північний тупить.
Нещасливі пишуть вірші,
Богослови — зляться,
Що міста щоразу
Океан. Нью-Йорк. Свобода хвора
- Автор: Ігор Павлюк
Океан. Нью-Йорк. Свобода хвора.
На деревах чорні снігурі.
Падають в зелену воду зорі,
Але їх не меншає вгорі.
Карнавал замішаний на крові,
Що лікує кров’ю суєту.
Три
Час різьбиться в кістки мої
- Автор: Ігор Павлюк
Час різьбиться в кістки мої.
Осінь. Листя — на хліб не хватить…
Рідне воскове тіло старих гаїв
На осінню зрубають хату.
Вітер крик погасив зорі,
Афоризми життям
А зранку сипав сніг й домучувала совість
- Автор: Ігор Павлюк
А зранку сипав сніг й домучувала совість.
І ледве ліс терпів соснового себе.
Сатурнове кільце в очах тримали сови
Й кипіло в них вино підльодно голубе.
З неписаних часів
...Вирвуся. Здивуюся. Здригнуся
- Автор: Ігор Павлюк
Вирвуся.
Здивуюся.
Здригнуся.
Відлечу самотньо з усіма.
Через осінь шелестом озвуся
В золотих полях, яких нема.
Буду вчити мову птиць і гаю,
Вітру, зір, відбитих на
Зорями лікуй мене і морем
- Автор: Ігор Павлюк
Зорями лікуй мене і морем,
Допотопним зойком журавля.
З вишні цвіт осиплеться прозорий,
Наче душі сплячих немовлят.
І дорога більше не рятує,
І свобода труїть, хто
Що вже нам питати
- Автор: Ігор Павлюк
Що вже нам питати: хто ми? де ми?
Забувати внукам не з руки
Шрамами написані поеми,
Вишиті шаблями сорочки.
Як останню заповідь для сина
З материнським хлібом на
Читаючи Петра Сороку
- Автор: Ігор Павлюк
1.
Щасливий я, мов дерево з гніздом.
Скидає дух останні рештки плоті.
У венах тиша. І ніхто-ніхто
Іще не зупинивсь на ешафоті.
“І день і ніч горить горобина,
Щоби дощі не
Писати вірші гусячим пером
- Автор: Ігор Павлюк
Писати вірші гусячим пером.
Хворіти батьківщиною і шляхом.
Дивитися, куди тече Дніпро:
До “москалів”? Чи повернув до “ляхів”?
Чи з морем чорним влився в океан —
До “янків”
Тисне “жись”
- Автор: Ігор Павлюк
Тисне “жись”. Дурні, як серце, люде
“Родіну” міняють на товар.
Буде все, а спокою не буде.
Під асфальтом ждатиме трава
Того, хто іще не нарождений,
Хто погас без дерева й
Малинова туга пшеничних полів
- Автор: Ігор Павлюк
Малинова туга пшеничних полів,
Горбата журба курганів,
І час, що тече по сухім стеблі,
І простір — в душевній рані.
І баба, що чує — трава росте,
І кров, що медами
Важкий політ двадцятого століття
- Автор: Ігор Павлюк
Важкий політ двадцятого століття.
В очах святих сніжинкові хрести.
Смола в крові. Не хочеться боліти.
Єдина втіха: є куди рости.
А ще утіха: є за що боротись.
Та от печаль: що
Кінець століття
- Автор: Ігор Павлюк
Кінець століття — завжди пізня осінь.
Дозрілий терен лащиться до рук
І прабабусь розплетене волосся
Зміїться по замерзлому Дніпру.
В кінці столітя цвіт здається плодом
І
Пахне воском і хлібом
- Автор: Ігор Павлюк
Пахне воском і хлібом зелена стара земля.
Жовтий цвіт в біле листя, як птахи торішні, капле.
Коні вірять у Бога, а люди у короля,
В повний Місяць, в який звжиріла козацька
Неосінь. Шампанське. Собачий гавкіт
- Автор: Ігор Павлюк
Неосінь. Шампанське. Собачий гавкіт.
В очах буржуазних загуслий мед.
В розбитому дзеркалі я і мавки.
А радіо каже: “Парад планет”.
Ні зір і ні вітру. Лиш сніг вмирає.
В
Дорога. Поле. Вітер і слова
- Автор: Ігор Павлюк
Дорога. Поле. Вітер і слова —
Такі земні, що хоч ліпи людину:
І бронза, й бринза, й клятва і клятва —
Ми всі чомусь живем наполовину.
Баби і леді, лорди і хлопи,
Самці і
Сиджу собі
- Автор: Ігор Павлюк
Сиджу собі.
П’ю горілку із ангелом-охоронцем.
Земля у нас — хоч закушуй,
Занюхуй його чуприною.
Усе у житті вже зроблено:
Калиновий рай посаджено —
І продано разом із
Коли сивіють золотом ліси
- Автор: Ігор Павлюк
Коли сивіють золотом ліси
І морщиться вода перед засклінням,
В мені ростуть підземні голоси
Якогось нетутешнього насіння.
А дерев’яна музика століть
Гойдає кров, собі кидає
Летіти вміли
- Автор: Ігор Павлюк
Летіти вміли. Не вміли впасти.
Хтось дряпав двері своєї пастки.
Хтось жебрав славу, хтось хліб і гроші.
Тут всі давальці дурні й хороші.
Вода із кров’ю — то їхні вина.
Де
Іду собі
- Автор: Ігор Павлюк
Іду собі. Як п’яні між свічками.
Як зі свічками йдуть в підземний хід.
Себе і землю пробую руками.
Себе і землю.
Золото і цвіт.
Суєт бажаю. І не заздрю зорям.
Сільських
Сторінка 4 із 6
Тунг сагурнг