Ігор Павлюк
І плюси, і хрести, й віковічна межа між ними
- Автор: Ігор Павлюк
І плюси, і хрести, й віковічна межа між ними.
Й запах страху у криках невільних нічних пташок.
А ми вчилися бути у масках стальних живими,
Переживши від яблунь цвітіння залізний
Попробуйте цей вірш
- Автор: Ігор Павлюк
Попробуйте цей вірш…
Так пробують черешню.
Так пробують уста
Устами і вином.
Так пробують хреста,
Коли дійшли нарешті,
І море, і траву
Перед останнім сном.
І
...Росте печаль - як свічка на колінах
- Автор: Ігор Павлюк
Росте печаль — як свічка на колінах,
І дощ іде — порожній, мов струна.
А я в Нью-Йорку.
Тут є Україна.
Якась безкровна, стисла, без вина.
Розп’ятий голуб. Статуя Свободи
...Осінь. Є що втрачати
- Автор: Ігор Павлюк
Осінь. Є що втрачати
В полі чорному, злому.
Небо. Є де втікати
На коні золотому.
Море. Є що любити
В домотканій печалі.
І хвилини губити —
Краплі крові на
Ця пісня з’явилась сама собою
- Автор: Ігор Павлюк
Ця пісня з’явилась сама собою.
Так родиться вітер в полі.
І юний апостол пішов водою
Любити гріхи і болі.
Ми навхрест спивали тривожну волю,
Ходили в старі собори.
Боялися
Зимовий ліс
- Автор: Ігор Павлюк
Грудень. Ліс. Сосново-біла тиша.
Лиш ворона — ніби напилась:
То кричить на знахабнілу мишу,
То збиває сонце із крила.
Тут одним-одна лежить стежина
Поміж двох лінивих
В нашій хаті
- Автор: Ігор Павлюк
Вкрадений в сусіда сизий голуб
Б’ється у причиненім вікні.
Прабабуся вишиває поле —
Полотно на білім полотні.
Я не можу вибратися з казки.
На плиті збігає молоко.
Сонце
Поети не вірять людству
- Автор: Ігор Павлюк
Поети не вірять людству.
Людство поетам не вірить.
Життя наївне і люте.
Читатиму вірші травам і звірам.
Люди мов краплі дощу на асфальті…
Баба цілується з дідом.
Ох,
І просто було
- Автор: Ігор Павлюк
І просто було — немов без душі.
І церква тиснула злотом.
Любив — не любив, і жив — і не жив,
А вже захворів польотом.
До весел мене прикував Харон.
Я долю піснями
Кипить цей холодний, неніжний
- Автор: Ігор Павлюк
Кипить цей холодний, неніжний до серця час.
Божки нерозп’яті по всіх континентах скачуть.
Реальність сильніша за мрію.
Ніщо не лякає нас.
А те, що дивує,
Нічого в житті не
Ну принесе хтось пластмасові квіти до Тебе
- Автор: Ігор Павлюк
Тарасові Шевченку, 27-літньому
Ну принесе хтось пластмасові квіти до Тебе…
Швидше — до себе… я би сказав, принесе.
Над Україною, мов над могилою матері,— небо.
В небі
Тисне “жись”
- Автор: Ігор Павлюк
Тисне “жись”. Дурні, як серце, люде
“Родіну” міняють на товар.
Буде все, а спокою не буде.
Під асфальтом ждатиме трава
Того, хто іще не нарождений,
Хто погас без дерева й
Останнє листя падає на слід
- Автор: Ігор Павлюк
Останнє листя падає на слід.
Останній дощ гуляє по діброві.
І пропадають юні журавлі
За молоком березової крові.
Стоять млини порожні і святі.
Злу самогонку батько п’є
Погано скінчилась казка
- Автор: Ігор Павлюк
Погано скінчилась казка.
Неніжно упала шабля.
А ми в дерев’яних масках.
І нас вже церкви не ваблять.
До себе — Чумацьким Шляхом
Ідем. Обіймаєм дзвони.
Ховаємось — п’яні
Стояв зажурений
- Автор: Ігор Павлюк
Стояв зажурений.
Не молився.
Не хотів турбувати Бога.
На яйцях сиділа нація,
Над якою — дорога.
Гарячий пісок в годиннику
Шумів, як вода посолена…
Порізана
Все сказано
- Автор: Ігор Павлюк
Все сказано.
І музики катма.
Середина засмічена базаром.
Душа — гаман, блискучий, мов зима,
Що дихає на прапор перегаром.
Спокійно й сиво в рідному краю.
Як похоронки, з
Опалий лист лягає горілиць
- Автор: Ігор Павлюк
Опалий лист лягає горілиць.
Корчма. Вино. Сумні круги по крові.
На пальцях вулиць тінь дають орли
І пам’ятників профілі сурові.
Фонтан колише білі копійки,
Як тіні зір. Такі
Вдома. Літній бузковий вечір
- Автор: Ігор Павлюк
Вдома. Літній бузковий вечір.
Ллється вітер із рукава.
І далеких коханок плечі…
І доньки трав’яні слова.
Спить лелека на вічній стрісі.
Кінь утік, як втікає час.
Без
Коли сивіють золотом ліси
- Автор: Ігор Павлюк
Коли сивіють золотом ліси
І морщиться вода перед засклінням,
В мені ростуть підземні голоси
Якогось нетутешнього насіння.
А дерев’яна музика століть
Гойдає кров, собі кидає
Писати вірші гусячим пером
- Автор: Ігор Павлюк
Писати вірші гусячим пером.
Хворіти батьківщиною і шляхом.
Дивитися, куди тече Дніпро:
До “москалів”? Чи повернув до “ляхів”?
Чи з морем чорним влився в океан —
До “янків”
Сторінка 3 із 6
Тунг сагурнг