Ігор Павлюк
Сивина і тривога
- Автор: Ігор Павлюк
Сивина і тривога, й бажання прожити менше,
Але більше прожити,
Єдрі ттвою в душу… От.
Не створивши Учення, я вільний від всіх поденщин,
Бородатих, неначе про ангела
Бруківка покрита камінням слов’янських душ
- Автор: Ігор Павлюк
Бруківка покрита камінням слов’янських душ,
Поламаним вітром зализана, наче пір’їна — кров’ю.
Ти щастя свойого дурного в мені не руш.
З підвалів церковних відпий золоте
Берег як берег
- Автор: Ігор Павлюк
Берег як берег. Вода як вода.
Небо — зачитане до зірок.
Зустріч із мрією така молода,
Як розіп’ятий пророк.
Візьмеш її руки — вино тремтить.
Невже усьому вінець?
Крапля до
То плював на ріку, то тягнув її вдаль
- Автор: Ігор Павлюк
То плював на ріку, то тягнув її вдаль, за собою.
Аж тремтіло вино від далеких невадських стрільб.
З хліба кулю ліпити?
Собі здаватись без бою?
Добре предкам жилося —
Вони
Осяяння
- Автор: Ігор Павлюк
Прийшли сніги. У них смішного мало.
Читає звір тайнопис ДНК.
Із горем ніч ми в сіні переспали.
Мовчить гора. Летить тонка ріка.
І сфінкс мовчить.
І нічого сказати ні цим
Іду собі
- Автор: Ігор Павлюк
Іду собі. Як п’яні між свічками.
Як зі свічками йдуть в підземний хід.
Себе і землю пробую руками.
Себе і землю.
Золото і цвіт.
Суєт бажаю. І не заздрю зорям.
Сільських
Важкий політ двадцятого століття
- Автор: Ігор Павлюк
Важкий політ двадцятого століття.
В очах святих сніжинкові хрести.
Смола в крові. Не хочеться боліти.
Єдина втіха: є куди рости.
А ще утіха: є за що боротись.
Та от печаль: що
А зранку сипав сніг й домучувала совість
- Автор: Ігор Павлюк
А зранку сипав сніг й домучувала совість.
І ледве ліс терпів соснового себе.
Сатурнове кільце в очах тримали сови
Й кипіло в них вино підльодно голубе.
З неписаних часів
...Промінь Місяця ловить, як лінза
- Автор: Ігор Павлюк
Промінь Місяця ловить, як лінза, чистенька сльоза монашки.
Юна-юна у чорнім — як нічка, монашка в траві лежить.
Із обличчям на книжку дитячу подібним і на ромашку.
Сфокусований Місяць
Вдома. Літній бузковий вечір
- Автор: Ігор Павлюк
Вдома. Літній бузковий вечір.
Ллється вітер із рукава.
І далеких коханок плечі…
І доньки трав’яні слова.
Спить лелека на вічній стрісі.
Кінь утік, як втікає час.
Без
Кипить цей холодний, неніжний
- Автор: Ігор Павлюк
Кипить цей холодний, неніжний до серця час.
Божки нерозп’яті по всіх континентах скачуть.
Реальність сильніша за мрію.
Ніщо не лякає нас.
А те, що дивує,
Нічого в житті не
Попробуйте цей вірш
- Автор: Ігор Павлюк
Попробуйте цей вірш…
Так пробують черешню.
Так пробують уста
Устами і вином.
Так пробують хреста,
Коли дійшли нарешті,
І море, і траву
Перед останнім сном.
І
...Засвітилась мені юним Місяцем
- Автор: Ігор Павлюк
Засвітилась мені юним Місяцем ліва сережка
І піщана коса потекла, як щасливий час.
“Біле тіло в пітьмі, як в безодню сповзаюча стежка”,*
Де ледаче зітхання почнеться з твого
По лезу ножа лише із ножем пройдеш
- Автор: Ігор Павлюк
По лезу ножа лише із ножем пройдеш.
Зозуля куватиме в теплих, як сльози, скронях.
Шаблями по рейках — яких вже нема ніде.
Імперія гола.
Цілуються лежачи коні.
І кирзові лиця
...Стріляли
- Автор: Ігор Павлюк
Стріляли…
Племена ростуть у світ війною.
Червону тінь газет надкушують і мнуть.
Найважчу боротьбу ведуть самі з собою
І — бойню, не війну.
На людяні хрести
Не моляться, а
Зорі падали так, як в могилу
- Автор: Ігор Павлюк
Зорі падали так, як в могилу монети і люде.
Кров, розбещена слізьми, блищала, немов фольга.
Птахи брали на гнізда волосся твоє, а груди —
На сніги, на своє безголов’я моя
Смерть золотого міту
- Автор: Ігор Павлюк
(поїздка друга)
1.
На моїй батьківщині розруха заломлює крила
І літають льоди над німим ворожінням мас.
Та візьми зрозумій: де тут слабкість, а де там сила.
Повний
З тих пір, як навчився писати кров’ю
- Автор: Ігор Павлюк
З тих пір, як навчився писати кров’ю —
Не знаю, про що писати…
Бачив живою смерть свою.
Пив за її здоров’я.
Ми цілували із нею тілесні ґрати.
А потім на Місяць
...Дівчинка
- Автор: Ігор Павлюк
Плаче дівчинка боса
На бабусин поріг.
Розчарована осінь
Клигає по дворі.
На душі прохолода.
Навіть півень затих…
— А кого тобі шкода?
Каже дівчинка:
— Всіх…
В рожевій мушлі море привезу
- Автор: Ігор Павлюк
В рожевій мушлі море привезу.
Печаль мою, захвилену і пінну,
Доповню я гаданнями зозуль,
Зітханням вітру в полі тополинім.
Мене солило море недарма:
Я буду довго в себе
Сторінка 5 із 6
Тунг сагурнг