Грицько Бойко

От я вчора виступав! —
Ви б почули, як співав!
Хоч немає слуху,
Я горлав щодуху:

– До-ре-мі-фа-соль-ля-сі!
Голос мій почули всі!

А скінчив — що сталось!
З місць усі

— Ти промокатки не даси?
— Не дам — проси, хоч не проси!
— Ну, коли так,— трусись над нею!
Я промокну тоді своєю!

— Щось годинник, — каже тато, —
Раптом зупинився.
Треба в чистку віддавати,
Мабуть, запилився…
— Звідки взятись тому пилу? —
Мовила Галинка. —
Я ж годинник з милом

Жабенятко забруднилось,
Забруднилось — не помилось.

— Жабенятко, так негоже!
Ну на кого ти похоже?

— Я похоже на мамуню.
На мамуню-кваквакуню!

— Де ти завозилася?
Де ти забруднилася?

— Я в калюжі з сонечком
Гралася в долонечки!

Кошенятко на дивані
Примостилось біля Тані.
Таня книжечку читає,
Сторінки перегортає.

А воно, немов німе,
Дивиться — ні бе, ні ме!
Враз кошачі пазурки
Уп’ялися в

У Милочки-крутилочки
Є дзиґа заводна:
Як заведеш —
Покрутиться
І спиниться вона.
А Милочка-
Крутилочка,
Мов дзиґа, так і так —
Все крутиться
Та крутиться,
Не

Бабуся каже: — Глянь в гніздечко:
Курчатко клюнуло з яєчка. —
Пита здивовано внуча:
— А влізло як туди курча?

Мабуть, кожен з вас уміє
Із паперу клеїть змія.
В’ється нитка золота,—
Паперовий змій зліта!

Он літають в небі птиці,—
І горобчики, й синиці.
А в малят летять з

Дружно пісню ми заводим,
Під бадьорий марш виходим,
Наче на парад,
Наче на парад.
Спритні, жваві, невеличкі,
Ми, веселі чоловічки,-
Друзі всіх малят.
Друзі всіх

— Морозець, морозець,
Не щипай за щічки.
Теплі валянки у нас
Шубки й рукавички.

Морозець, морозець! —
Плещемо в долоні.
У дівчаток і хлоп’ят
Носики червоні.

Вусате
Колосся
Росинок
Напилося.
Струмить
Роса
По вусах,
По вусах
Світлорусих.

Аптека зелена,
Зелена аптека!
Від тебе й від мене
Вона недалеко.
Зелена аптека
Лежить навкруги:
Зелені горби
І зелені луги,
Зелені сади
І ліси, і поля,—
Уся

Це — Марічка
Невеличка:
Чепурненька,
Як мазничка!

Ковтнув Грицик
Дві галушки,—
Не сьорбнув
І ложки юшки.
Товче воду
Він не в ступі,—
Товче Грицик
Воду в супі!

Окунь риб в ставку ковта, —
Проковтнув би і кита!

Та хотів чи не хотів, —
А нема в ставку китів!

Дрібний дощ закапотів,
Поросят помить схотів.

Гапличком у них хвости..
— Дощику, припусти!

Ти іди, іди чимдуж,—
Нароби для нас калюж!

— Чом, Жучко, смілива така ти?
— Я хочу вовка налякати!..
— А хвіст підібганий для чого?
— Боя боюся вовка злого.

Посадила якось Оля
Пригорщу квасолі.
А врожай зібрала,—
Дві пригорщі стало.
І дивується вона:
— Де ж взялася ще одна?

Я велика-
Превелика
Ціпуціпа-
Задерика.
Я велика
Цяця,
Всі мене
Бояться:
ПІ-ПІ-ПІ!