Грицько Бойко

Серед кращих учениць
В обласній газеті
Усміхалась читачам
Оля на портреті.

Цілу дюжину газет
Накупила Оля —
Дарувала всім своїм
Подругам у школі.

А сестричка

Вова в класі, коло дошки,
Завдання не знав нітрошки.
Невеселий, як ніколи,
Повертався він із школи.

«Треба “двійку” приховати,
Щоб не знали мама й тато.
А як виправлю на

Зупинився відпочити
Біля річки наш загін*.
Розвели багаття діти.
Кошоварить став Мартин.

Казанець узяв за вухо
І пішов він бережком.
Ось один і другий

Є в бабусі внучка,
Внучка-білоручка.
І сьогодні от бабуся
Мила голову Настусі,
Мила, поливала,
Сухо витирала,—
Бо Настуся ще мала —
Тільки в сьомий перейшла!
Дорога

Кличе лиска черепаху,
Черепаху-костомаху:
— Йди, голубонько, сюди!
Я від спраги помираю…

Я нездужаю… Благаю:
Принеси мені води!..—
Черепаха каже їй:
— Добре, лиско, я

В магазині тато мій
Барабан купив новий.
І палички невеличкі —
Це для мене й для сестрички.

Ми з сестричкою мирились —
Барабаном ми ділились:
Трохи я

Сашко в трамваї повному,—
Розсівся він «як слід»…
А біля нього згорблений
Стоїть старенький дід.

Хтось до Сашка звертається:
— Чи вас у школі вчать,
Як місце дати

На наших шкільних зборах
Хвалився голова.
Із уст його злітали
Самі гучні слова.

Він бив себе у груди
Руками обома:
— У нашому загоні
Чого тільки нема!

І

От я вчора виступав! —
Ви б почули, як співав!
Хоч немає слуху,
Я горлав щодуху:

– До-ре-мі-фа-соль-ля-сі!
Голос мій почули всі!

А скінчив — що сталось!
З місць усі

Виступайченко Панас
Часто виступає.
А для чого? В котрий раз?
Сам того не знає.

А рука його, рука,—
Мов крило у вітряка.
А язик — ой леле! —
Лопотить та

— Ти промокатки не даси?
— Не дам — проси, хоч не проси!
— Ну, коли так,— трусись над нею!
Я промокну тоді своєю!

— Я хвалитись не люблю!
Наче ту картинку,
Наче іграшку, зроблю
Для Рябка хатинку!

Він хвалитись не любив:
Справді «іграшку» зробив!

А Рябко гарчить зі зла:
— Та

Сад весною знов ожив.
Як тут не радіти?
Скільки яблук, груш і слив
Буде цього літа!

Незабаром треба нам
Гусінь обібрати,
Бо і лист, і цвіт вона
Може

— Розкажи, як в змаганнях шкільних
Ти із бігу усіх переміг?..
— Ну, спочатку я, значить, — побіг,
Ну, а потім я, значить,— прибіг!

Митрофанка в школі й дома
Обіцяльником звемо ми.
Та і як його не звать? —
Любить хлопець обіцять.

Тільки те, що обіцяє,
Він одразу ж забуває…

Всі сміються з

— Саво, кинь читати!
Хай йому вже грець!
Треба ж поладнати
Зламаний стілець!

На дивані Сава
З книжкою в руці:
— Не моя це справа
Лагодить стільці!

А як

В нашій школі два Миколи,
Два любителі футбола.
Правду скажем: добре грають!
Та уроки забувають.
І тому в обох Микол
У журналі «кол» та «кол».

І сьогодні два

Лиш сонечко літнє
Забарвило схід,
Загін наш дитячий*
Пішов у похід.

Сьогодні повинні
Юннати
Колекцію листя
Зібрати.

До лісу, до лісу
Їм стелиться путь.
В

В ямі
Не спиться
Вусатому
Сому.
Сому
Вусатому
Сумно
Самому.

Тече річка невеличка,
Через річку кладка.
Одне одному назустріч
Ідуть козенятка.

Вузька кладка, козеняткам
Нікуди звернути,
Бо, звернувши, можна в воду
Холодну