Грицько Бойко

Учитель у класі
Питає Миколу:
— Чому ти два дні
Не приходив у школу
— Та я позавчора І
шов через річку,
Крізь лід провалився
В холодну водичку.
Весь день після

В магазині тато мій
Барабан купив новий.
І палички невеличкі —
Це для мене й для сестрички.

Ми з сестричкою мирились —
Барабаном ми ділились:
Трохи я

— Що робить? — пита Гаврило.—
Я ковтнув чорнила…

— Проковтни ще й промокатку,—
Буде все в порядку!

Вова в класі, коло дошки,
Завдання не знав нітрошки.
Невеселий, як ніколи,
Повертався він із школи.

«Треба “двійку” приховати,
Щоб не знали мама й тато.
А як виправлю на

Є в бабусі внучка,
Внучка-білоручка.
І сьогодні от бабуся
Мила голову Настусі,
Мила, поливала,
Сухо витирала,—
Бо Настуся ще мала —
Тільки в сьомий перейшла!
Дорога

— Ти промокатки не даси?
— Не дам — проси, хоч не проси!
— Ну, коли так,— трусись над нею!
Я промокну тоді своєю!

Виступайченко Панас
Часто виступає.
А для чого? В котрий раз?
Сам того не знає.

А рука його, рука,—
Мов крило у вітряка.
А язик — ой леле! —
Лопотить та

Сад весною знов ожив.
Як тут не радіти?
Скільки яблук, груш і слив
Буде цього літа!

Незабаром треба нам
Гусінь обібрати,
Бо і лист, і цвіт вона
Може

— Я хвалитись не люблю!
Наче ту картинку,
Наче іграшку, зроблю
Для Рябка хатинку!

Він хвалитись не любив:
Справді «іграшку» зробив!

А Рябко гарчить зі зла:
— Та

Митрофанка в школі й дома
Обіцяльником звемо ми.
Та і як його не звать? —
Любить хлопець обіцять.

Тільки те, що обіцяє,
Він одразу ж забуває…

Всі сміються з

— Розкажи, як в змаганнях шкільних
Ти із бігу усіх переміг?..
— Ну, спочатку я, значить, — побіг,
Ну, а потім я, значить,— прибіг!

В нашій школі два Миколи,
Два любителі футбола.
Правду скажем: добре грають!
Та уроки забувають.
І тому в обох Микол
У журналі «кол» та «кол».

І сьогодні два

— Саво, кинь читати!
Хай йому вже грець!
Треба ж поладнати
Зламаний стілець!

На дивані Сава
З книжкою в руці:
— Не моя це справа
Лагодить стільці!

А як

В ямі
Не спиться
Вусатому
Сому.
Сому
Вусатому
Сумно
Самому.

Тече річка невеличка,
Через річку кладка.
Одне одному назустріч
Ідуть козенятка.

Вузька кладка, козеняткам
Нікуди звернути,
Бо, звернувши, можна в воду
Холодну

Лиш сонечко літнє
Забарвило схід,
Загін наш дитячий*
Пішов у похід.

Сьогодні повинні
Юннати
Колекцію листя
Зібрати.

До лісу, до лісу
Їм стелиться путь.
В

Прохає бабусю Ганнуся:
— Погладь мені галстук, бабусю!
— Сама ж ти що маєш робити?
— А я буду вірша учити.

— Ну вчи. Коли вивчиш як слід,
На столик поставиш обід.
— Хай

— Що це в тебе знов-таки
Двійки в зошит сіли?
У диктантах помилки
Знов зачервоніли?

— І чого б я приставав?
Бачиш, яке діло —
Я перо погане мав
І рідке

Із гостини по сніжку
Хлопчики вертались,
А товариш запитав:
— Як вам гостювалось?

— Та нічого, все як слід…
Тільки, бачиш, друже,
В тому домі хазяї
Некультурні

Познайомтесь: хлопчик Ох,
Охає за десятьох!

Ранок стеле світлу путь,
Школярі до ніколи йдуть.
Тільки Ох прилип до ліжка:
— Ох! Полежу ще хоч трішки!

Для Максима, Юри,