Грицько Бойко

На екскурсію ходили
Ми в сільський наш сад
І двох друзів загубили,
Як ішли назад.

Їх шукали, потомились,
Та знайшли-таки.
— У малині заблудились! —
Кажуть хлопчаки.

В магазині тато мій
Барабан купив новий.
І палички невеличкі —
Це для мене й для сестрички.

Ми з сестричкою мирились —
Барабаном ми ділились:
Трохи я

Сад весною знов ожив.
Як тут не радіти?
Скільки яблук, груш і слив
Буде цього літа!

Незабаром треба нам
Гусінь обібрати,
Бо і лист, і цвіт вона
Може

Виступайченко Панас
Часто виступає.
А для чого? В котрий раз?
Сам того не знає.

А рука його, рука,—
Мов крило у вітряка.
А язик — ой леле! —
Лопотить та

— Що це в тебе знов-таки
Двійки в зошит сіли?
У диктантах помилки
Знов зачервоніли?

— І чого б я приставав?
Бачиш, яке діло —
Я перо погане мав
І рідке

Учитель у класі
Питає Миколу:
— Чому ти два дні
Не приходив у школу
— Та я позавчора І
шов через річку,
Крізь лід провалився
В холодну водичку.
Весь день після

Прохає бабусю Ганнуся:
— Погладь мені галстук, бабусю!
— Сама ж ти що маєш робити?
— А я буду вірша учити.

— Ну вчи. Коли вивчиш як слід,
На столик поставиш обід.
— Хай

Кличе лиска черепаху,
Черепаху-костомаху:
— Йди, голубонько, сюди!
Я від спраги помираю…

Я нездужаю… Благаю:
Принеси мені води!..—
Черепаха каже їй:
— Добре, лиско, я

Тече річка невеличка,
Через річку кладка.
Одне одному назустріч
Ідуть козенятка.

Вузька кладка, козеняткам
Нікуди звернути,
Бо, звернувши, можна в воду
Холодну

Алла з школи поверталась
З «Домоводством» у руці:
— Мамо! В школі я навчалась,
Як пекти смачні млинці!

Де, мамуню, в нас мука?
Дай-но масла, молока!
Я сама млинці

— За що двійка?
— За казки!
— Що? Не вмів читати?
— Ні, я добре прочитав,
Можу й розказати…

— За що ж двійка?
— За казки!
— Ну й задав мороку!..
— Ох, на співах я

Сьогодні Маринка
Уроків не знала.
Домашне завдання
В Галинки списала.

Зі школи додому
Вернулись дівчатка,
І тут повторилось
Усе в них спочатку.

Удома

Заклопотаний Хома:
— Може, ще чого нема?—
Він зібрався у похід,
Не абияк, а як слід.
О, Хома наш — голова:
Рюкзаків у нього два!..
Літнє сонечко пече,
А з Хоми аж піт

Наш Валерій виступать
Готувався днів із п’ять.
Добре готувався —
Та перестарався.

Став до столу — і мовчок…
Позіхнув у кулачок,
Пальцем носа копирснув,
Рукавами піт

Хто це стукає завзято
До кожного дому?
То гукають ці малята*:
— Збір металолому!

На порозі вже хлоп’ята,
А бабуся з печі:
— Ой, скоріш би поховати
Всі залізні

На Далекому Сході
Був Мишко у поході.

І хвалився він радо:
— От цікавий похід!

Там і збоку,і ззаду,
І попереду — схід!

Був у нашому загоні
Голова.
Ми обрали його тому
Тижнів з два.

Та як стали головою
Його звать,
Став він дуже носа вгору
Задирать,
І тому на нових зборах,—
Так

Мала мама одинця,
Одинця-
Мазунця.
Мамі з ним була біда:
Одинець був
ВЕ-РЕ-ДА.
Вереда вередував,
Всім спокою не давав:
І бабусі,
Й тьоті Ірі,
І сусідам по

— Сьогодні ми диктант писали!
— То що ти хочеш цим сказать?
— “П’ятірок” в нас тепер чимало!
— Напевно, вже і в тебе “п’ять”?
— Та ні, у мене лиш “четвірка”…
— Чому ж не

На наших шкільних зборах
Хвалився голова.
Із уст його злітали
Самі гучні слова.

Він бив себе у груди
Руками обома:
— У нашому загоні
Чого тільки нема!

І