Григорій Чупринка

Я кладу криваві стьожки
На ромашки, на волошки,
На чебрець, на деревій,
Щоб вились над кров’ю круки,
Щоб лились прожиті муки
В дикій пісні хоровій.

Думу смілу,

Вільний дух летить з оселі
На палкий простір пустелі,
Де нема людських отар,
Де ні слави, ні догани
Не пускають урагани,
Як зловісних чорних хмар.

Слава кров’ю там не

І

Стук, стук! Диб, диб…
Ніжно, ніжно,
Дивовижно,
Тонко, тонко, тонкобіжно
Одбивають ноги, ноги
Смілу силу
Перемоги
Божевільний сиплють дріб!
Серед шуму,

І
Тихо, тихо плеще річка,
Шепчуть казку комиші;
Все приспала темна нічка
В заспокоєній душі:

Давнє щастя, давнє лихо,
Давні страдницькі пісні…
Нічко-мати,

Як полину, як полину
Я за вічну світлу грань,
Ти прийди хоч на хвилину
І на труп мій тихо глянь.

Очі, темрявою вкриті,
Не покажуть більше сліз,
Вії, вінчиком обвиті,

Струни смерті забриніли,
Бачу вічності поріг,
Смертний образ чорнокрилий
Хилить, валить жахом з ніг;
Тисне, давить, грає тілом,
Віє в очі чорним пилом,
Чорним пилом,

Ніжне світло на дороги
Кинув серп золоторогий,
Освітив мої путі;

Я по їх ходжу, кружляю,
І нудьгую, і гуляю
В безутішній самоті.

В сонних травах грають

Пережити треба жах,
Жах смертельний,
Щоб горів огонь в очах
Надземельний.

З болем родиться чуття
Тонше й вище;
Рядом з смертю йде життя
Найживіше.

Треба знати

І
Найдрібніший атом
Вкрай прибитого народу
Зможе бути вільним братом
Бурі, моря, небозводу,
Як з високої жаги
Розгадає всю природу
І пізнає дивну вроду

Білі руки мармурові,
Карі очі, чорні брови
Кличуть дух мій в світлий рай…

О, не стій передо мною
Світлосяйною маною,
Рук до неба не здіймай!

Чуєш? Бачиш? — я

Зимовий етюд

Мов пушинки,
Порошинки,
На покрівлі,
На будівлі
Ніжно падають сніжинки,
Так легенько
Б’ються, б’ються,
Так тихенько
В’ються, в’ються

Хвилі струнної музики.
П’яний чад. Пахучий дим.
Хтось прекрасний, хтось великий
Б’є по струнам золотим.

Струни плачуть і регочуть,
Гаєм, степом гомонять,
Серце змучене

Зірко моя!
Скручений, змучений
Виром життя,
Я не спочину в коханні,
Всіх моїх ран не загоїть сім’я
В тихім буденнім єднанні.

Вік в самоті,
Зморений, зборений,
В

В шумі буряного співу,
В безупиннім вільнім льоті,
Повний сили, повний гніву,
Вітер хвилю білогриву
Збив в морськім водовороті.

В чорториях серед шалу
Хвиля в ямі

Я дістану, я зірву
В вечір тихий
Без поміхи
Дивне зілля самовтіхи —
Таємничу Сон-Траву.

Од бурхливого життя,
Од тремтіння,
Од горіння
В світлих чарах ворожіння