Довгі

– Чого ти, коненьку, мій конику хижий,
Невесело, смутно стоїш?
Я тебе кохаю, вівса підсипаю,
А ти на мене й не глядиш!

Веду до водиці, к холодній криниці,
А ти засопеш та й

Гудуть дзвони, гудуть дзвони,
Ходять з корогвами;
Юрба люду на цминтарі,
Товпа коло брами.

Йдуть старії, молодії
Ізо всього села:
Христос воскрес, Христос воскрес!

Спускалося сонечко за зелену гору,
Протянувся туман по синьому морю;
А по зеленій луці молодець блукає,
Смутний походжає, пісеньку співає:
«Не шуміть, верби, що над водою;
Не

Зійшли ріки, зійшли ріки –
І сніг не біліє;
Коло млина на долині
Трава зеленіє.

Забіліли вишеньки,
Груші запашнії;
Збираються, гуляються
Дівки молодії;

І на

Амвросію Могилі

Ой чого, молодий співець, зажурився,
Головою жалко на гуслі схилився?
Ой чого молодий співець не співає,
А чи гласу більше до пісень немає?
Нащо

(з польської мови)

В зелененькому гайочку
Дівча рве цвіти;
Їде конем вороненьким
Панич молодий.

І звичайно поклонився,
Із коня злізає.
В дівки личко

Сміху, а крику! Сміху, а крику!
Охи і ахи, вереск і крик
у лісі збили птахів з пантелику:
цирк на колесах! приїхав цирк!

Боксери вже б’ються, клоун сміється,
гримаси

(Холод, вітер, сніг з дощем)
Холод дикий, а ще вітер,
а ще сніг — не сам, з дощем.

— Нині можна збараніти,—
плаче заєць під кущем.

Ця четвірка, ця тусовка
добереться і

Він туристом нарядився
і в дорогу спорядився:
на краватці в нього кобра,
на плечі спортивна торба
з написом “пардон-мерсі”.
На подвір’я нині зранку
він під’їхав на

I
НЛО НЛО
НЛО

чи то блюдцем чи діжею
пролітало над землею
над гаями пролітало
і тарілка не тарілка
і макітра не макітра
словом

ДО

З дому на дощик
вибіг наш котик.
Дощик і котик
мокрі на дотик.

РЕ

Плаче ридма рева,
бо злякався лева.

— Не реви, будь

І
Новина! Новина!
Дуже, дуже радісна!
Запищали зайченята:

— Вже весна іде, весна!
Гримнув заєць:

— Слухать тата! —
не весна, а НОВИНА.
Де перо моє, де

Джміль жужукає: — Жу-жу,
я кажу тобі, кажу,
брате-джмелю, був я в місті,
в місті тиждень був-пробув,
і не просто був — на рідкість
ким я тільки там не був:
пасажиром у

В гуски Пані є всі дані,
щоб літати, а вона
в білій сукні у ковбані
копошиться дотемна.

Я підходжу до ковбані
і кажу до гуски Пані:

— Паню, птаха ти чи ні?
Дай-но

Розповім вам не про Львів,
а про львівських комарів.
(Ясно, що не комарами
Львів мій знаний між містами.
Не про це моя розмова.
А от пісня “Ми зі Львова”—
скрізь, де я їх

Приїхало Хіхікало –
балакало; базікало.
Якби весь день балакало –
було б ще півбіди,
якби весь день базікало –
і це ще пів біди,
якби ходило-плакало –
це також

1
У дикій пустелі
далеко від нас
у царській неволі
карався Тарас.
Спитаєте, діти:
— Завіщо? Чому? —
Хотів Тарас волі
народу свому,
бо горе і сльози
були

Франческо Петрарка

CCLXXIX

Чи скиглення в гаях зачується пташине,
Чи в літнім вітерці зашепчуть дерева,
Чи лепетливих вод гармонія жива
Сюди до берега зеленого

Жоакен дю Белле

І
Мов Берецінтія, у повозі святім,
Мурами вінчана, оточена юрбою
Богів, дітей своїх — і ти була такою,
Державо із держав у розцвіті своїм!

Чи

П’єр Ронсар

І
Покинь неволі дім і землю фараона,
Ходім, де серед скель синіє Іордан,
Покинь для мене двір, облудну фальш рум’ян,
Свій спів сирен, своїх Цірцей