До Святого Миколая
Благання
- Автор: Павло Грабовський
Над усім обладу маєш, –
Вчуй же стогін, прихились,
Правий боже! Чи зламаєш
Ти кайдани ці колись?
Дай нам силу вирвать руки
Із обіймів їх цупких,
Зарятуй від скону-муки,
Весь огорнутий журбою
- Автор: Павло Грабовський
Весь огорнутий журбою,
Безнадійно плакав я
Та нудився за тобою,
Чарівниченько моя!
Стихло, змовкло все те згодом…
Не приходь же знов на ум,
Не воруш своїм приходом
Я хочу радости, я сміху, сонця хочу
- Автор: Олександр Лан
Я хочу радости, я сміху, сонця хочу!
Яка верба ласкава, вишня – молода.
Як лагідно десь в потоках плюскоче
Ясна вода.
В небесних заводях з ясними вантажами
Пливуть далекі
У гаю заламана калина
- Автор: Платон Воронько
У гаю заламана калина,
На лугах потоптана трава.
З ким ти ходиш тут, моя Галино?
Хто дівоче серце зігріва?
Хто дівоче серце зігріва, зігріва?
— Я сама калину заламала,
На
І сонце не гріє, і вітер не спить
- Автор: Христина Алчевська
І сонце не гріє, і вітер не спить,
Гойда мої думи і душу смутить,
Притулку шукає і в розпачі б’ється,
І з тихого щастя людського сміється…
І дух мій, як вітер осінній,
...Ялинка
- Автор: Невідомий автор
Далекі дні, похмурі дні
Розвіялись, як дим.
Та не забудь тих днів мені,
Коли я був малим,
Коли у панському саду,
Під кожний Новий рік,
Цвіла ялинка на льоду,
Чувсь
За снігопадом тань
- Автор: Павло Коломієць
Загас мій сад.
Засипано снігами лист осінній,
і синім холодом дерева скуто.
Птиця
морозною струною пролітає,
і прислухається до дзенькоту снігів.
Мовчить земля.
Лише
Лебідь
- Автор: Володимир Кобилянський
Як ляже трупом день
На сонне лоно трав
І вкриє чорний шовк
Засмучені поля, —
Я чую крик пісень,
Той крик, коли вмирав,
Коли навік замовк
Безлунний лебідь —
Калина й тополя
- Автор: Христина Алчевська
Калинонька схилилася до подруги-тополеньки,
Шепочеться, і горнеться, і просить ласки й доленьки,
А та, струнка, здіймається,
І сяє, і всміхається,
І сонце вже стріча!
І ось її
Змія і Риба
- Автор: Невідомий автор
Море співало, мов скрипка,
В морі гуляла рибка,
Райдугою-дугою
Викидалась над гладдю морською.
Сонце сміялось, блакить,
Гойдалося море —
Хить-хить…
З ущелин, під
...Футурйози
- Автор: Валер’ян Поліщук
Фу ти, ну ти,
Ну й панфути,
Як напишуть,
Не встругнути.
Як загрузнуть,
Не зіпхнути —
Ну куди вам, шалапути,
До майбуття підстрибнути?
От панфути,
Ну й панфути
Досвітній шепіт ночі
- Автор: Платон Воронько
Досвітній шепіт ночі – таїна.
Край неба засіріли чорні хмари.
На все міжгір’я – лампочка одна,
Немов із башти мстивої Тамари.
Скресає пташки хрипкий голосок,
Він, як і вогник,
Регочуть трави
- Автор: Платон Воронько
Регочуть трави – злива йде.
Піднявши кухлики і глеки,
П’яніє луг, шумить, гуде
Опісля в’яленої спеки.
Кричить мені: – Чого стоїш,
Занурився в пузир болоньї?..
Бери в
Вуличка мого дитинства
- Автор: Ірина Жиленко
Це була звичайна вуличка.
Липи. Лави. Квітники.
Школа. Біля школи — “Булочна”.
Блиск веселої ріки.
Пофарбовані парканчики,
і кульбаби, і коза,
і морозиво в стаканчиках,
Весна і мама
- Автор: Ірина Жиленко
Березень. Подув ласкавий вітер.
Засиніли оченята квітам.
Котики муркочуть на вербичці,
І не спиться під снігами річці.
І ведмедик вже не хоче спати
Там, під снігом, у
Передосіння елегія
- Автор: Валер’ян Поліщук
Ще на дворі тепло стоїть
І в прозелені тіні,
Але з піднятих верховіть
Вже шелести осінні.
Город, червоний помідор
І кукурудза спіла.
Пожовклий соняхів докор
Покора
Вітрило
- Автор: Валер’ян Поліщук
Косе вітрило в далі моря
З рішучо-загнутим кінцем —
Пером біластої якоїсь риби,
Все йде, одкинувшись назад,
Понад завзятим ритмом хвилі.
А то, немов розкинуте крило
Якогось
Не спиняйте її
- Автор: Григорій Чубай
Не спиняйте її
Бо вона пам’ятає про цвинтар
І про жито високе вона пам’ятає
Вона засвічує місяць собою
І губами засвічує звуки
Над колискою вашою
Бачу її з плачем
Над
Сад
- Автор: Ірина Жиленко
Так смолоскипно виграйнуло сонце
Тривожним гроном форм і кольорів,
І зачаровано між травами побрів
Маленький сад,
пашіючи долоньками.
Освітлений, наляканий до тиші
Оцим
Сутінки
- Автор: Ірина Жиленко
У сутінках душі моїй тривожно.
Між цих смутних задимлених пожеж,
між цих туманів розминуться можна
з життям своїм і заблукать в чуже.
У сутінках виходять з себе речі
і
Сторінка 20 із 55
Чудовий! Коли поруч.....