До дня вчителя

— Ой ти, дівчинко-семиліточко,
Ти коли зросла, наче квіточка?
— Сили в сонечка
Я набралася,
Теплим дощиком
Умивалася,
Теплим дощиком
Умивалася,
В мами

Періщить дощ, як із відра,
Пливуть по небу хмари сиві.
Давно дощу піти пора —
Його заждалися посіви!
Кричу я:
— Зливо, йди в степи!
Тобі ми дуже, дуже раді! —
А

З індійської притчі

Хлопчина вбіг із двору в хату,
До тата голосно гука:
– А я провідав у лікарні
Свого найкращого дружка.
Тож правда, тату, я – чутливий
І маю

Не тільки по губі,
між пальцями – текло,
збігало і зникало крадькома,
воно в тобі,
і ти, мов джерело,
де материнська береже пітьма
все, що було,
наповнило

Притомився твій Пегас,
Вже й оброку дати час.
Поспішив поет на склад,
І приніс мішок… цитат.

Микола Гоголь застерігав друзів не спішити з його похороном: можливе диво, повернення до життя…

От помирав – і немов не помер:
Вижив у царстві примар і химер!

– Не

Ти цей рік в своїй пам’яті визнач –
Рік для болю, для гніву страшного:
Народилося їх сорок тисяч –
Всіх порізали, окрім одного.

І не буде крім нього воскреслих…
Ну а поки –

(Байка-жарт)

Спіймали щуку хлопці у ріці
Та й принесли на кухню в шаплиці.
А принесли —то стали мудрувати,
Як щуку ту найкраще зготувати?
Один кричить щосили:
—

Кого я так люблю? люблю тільки тебе,
Рука моя в твоїй руці співає,
І погляд твій в душі моїй цвіте
Тим квітом, імені якому ще не знаю.

Не знала я, що голосом твоїм
Усе на

Андрієві Охрімовичу

я останній прозаїк блідих поколінь
я останній пророк мегаполісу
де червоною ниткою в календарі
інтроспекція власного голосу

де питають мене і

Не всім удавався обід з Ромшардо́
(це, власне, його псевдонім),
коли цей митець після пляшки “Бордо”,
виносив на вулицю дім.

Не свій, а чужий! У найкращих тонах!
Сами́й

– А чому Оленкин пупс
завжди смокче чупа-чупс?
Он, наприклад, у Наташі
Барбі їсть супи і каші.

Відізвалася Оленка:
– Це тому, що він маленький.
Ще немає в нього

23 години 57 хвилин?
Ну, ще три хвилини
до кардинальних змін.

Кабмін.

Спи і сопи.
Це та ідилія моя,
коли снага у сні твоєму
має сенс.
Бо ти є син мій.
Мій дорослий син,
чий сон охороняю я
казками
про спокій ми́ровий,
про всю любов

Він – Я тебе кохаю,
як є.
Довго пам’ятаю,
як б’ється
полум’яне серце
твоє…
і моє…

Вона –Я тебе кохаю
від початку днів,
як

Навколо тебе стільки таємниць,
що я вже не дивуюсь – а сміюся.
Ніхто не знає, звідки ти з’явивсь
і як уперше вуст моїх торкнувся.

Приспів:
Ти збудував мій дім,
ти

Із циклу “Листи в Україну”

На останні гроші придбавши лайнер,
я вбираю очима, писком і мозком
вознесіння в небо стрімке, негайне.
Піді мною, як кажуть англійці, Москов.

Я

Я дивуюся, що вже четвертий рік
полягає у безодні часу!
Господи, те все, що пристеріг,
не зганяй у балакучу масу!

Не струми єлеєм, не гальмуй
часточкою мертвого

Вибори
або
Як Петрович став
народним депутатом

День виборів.
В червоному сільрада.
Безлюддя.
Ранок.
Вестибюль.
Вазони.
Акваріум.
Плакат “Вся

Куди пішов олівець?
До циркуля в гості:
Показати букву А
Маленькому Кості.
Подивись, прошу тебе:
Ключ в траві — як буква Бе!
Тут веселик походив,
Ключ від азбуки