Для дітей
Квіти для мами
- Автор: Світлана Кузьменко
Іде Христинка у садок
Нарвати мамі квітів.
А у садку росте бузок:
Найкращий в цілім світі!
Хоч небагато ще квіток
На нім порозцвітало, –
Але Христинка цей бузок
Так
Лялина хатка
- Автор: Світлана Кузьменко
Олівцями на папері
Малювала Ляля хатку:
На даху зробила двері,
Потім далі, по порядку,
Жовтих вікон цілий ряд,
А навколо, біля хатки,
Посадила Ляля сад.
Каже мама: –
Найкращий подарунок
- Автор: Світлана Кузьменко
Я до школи ще ходжу –
Гріш не заробляю.
Про життя і взагалі
Небагато знаю.
Та коли іде до нас
Яке-небудь свято, –
Хочу я своїм батькам
Щось подарувати.
І
...Півникова пригода
- Автор: Світлана Кузьменко
За містом на фермі курчата ходили.
Курчат за собою їх мама водила.
Куди мама-квочка – курчата за нею,
А півень здалечка втішався сім’єю.
Батьки вчили діток про куряче
...Світлий вечір
- Автор: Василь Барка
Чи зглянемо? краси безмежна скойка
розкрита огністю: на морі.
Рожева течія, навік нескорбна,
по краю відблиски просторить.
О, серце! вже над камінець наріжний,
крізь вітер:
Надвечір’я вересня
- Автор: Василь Барка
Нахилиться трисвічник легко з лугу:
березовий! мов горлиць ніжність.
І леготу уста — листок милують,
росу п’ючи з ланів прибіжних.
Безмежжя поблакитнено надскельне;
всім
Прибуття (Із тишини)
- Автор: Василь Барка
Із тишини півчутно лодка входить
на бризний, мов жемчуг, порив.
Ти — там, і плаття: наче сонця подих
квітинністю хмарки зогрів.
Над острівець, грання тобі зчинили,
мов сніжні
Приозерний образ
- Автор: Василь Барка
Береза: хусткою сіяння — гарно
тобі до сходу серги мила…
Як ще ріллею не темнила, хмаро! —
красніші, ніж проквітле зілля.
А руки — горлиця та лебедина
збілили, плюскавши з
Молитовний ранок
- Автор: Василь Барка
Ланок — від маків, радісний! хвилює,
мов немовлятко в ладки б’є.
І віями палає квіття: любе —
з молитви, квіття не твоє.
Від серпика до кручі: тиша в межах
небесного з колоссям
Прибережний камінь
- Автор: Василь Барка
Зростає сонний камінь потойсвітно;
довкруг: берізки в танководик.
З огоню бегонії — приплив сповито
мені на самоту холодний.
Знесли ненависти одежу труйну —
ті, що схилилися
Тишина
- Автор: Василь Барка
Пташина тишина; і руки сліплять
березині — в досвітній розквіт.
А з сну загублена росинка літня
забути про нещастя просить.
Забути про байдужість! охри огник,
промовлений тобі
Височина весни
- Автор: Василь Барка
Відвіяно — немає тіні! вільна,
відкрила квітка навзліт крильця:
тоді до стрічі зіркова новина,—
під білим вітром покориться.
Вже короговно збарвився, без крови —
бузок, мов
Присмирена хижісь
- Автор: Василь Барка
Пурпурна ящірка: двійня невзора —
для давнього дракона! ходить…
по листу мерхлому, де прикро вчора
береза зверглася в негоді.
Гляди, при глинищі сховалось кволе
створіння, і
Різдво
- Автор: Богдан Кравців
Шелестітиме сіно на столі під скатертю,
дідуха у кімнату хтось повагом притащить,
і покотяться діти на солому простерту —
Все по-давньому! Тільки… Мов торік… було краще…
З
...Подвоєння негоди
- Автор: Василь Барка
Сивокоса хмара хустку в пальцях
близить, викроснивши з льону…
сонцевій сльозині, що припала
на повіках: про неволю.
Глиб поміниться в залізну чорність,
звідки жнець покоси
Після грозовиці
- Автор: Василь Барка
Повиривано з прислонів мокрих —
плити в звал! шеол відкрився…
чи на Суд прокинутись: на оклик,
із-під гробового віка?
Зморять напрямки поміж химерні
з кручі — адові
Примарність
- Автор: Василь Барка
Мріється, що тихо ти до мене
стала при швидкому вітрі.
Море: мов ялини в незміренне
поривання звалить литись.
І від місяцевих ти мирніша
від вінків: їх цвітів сім.
Дні
Миколаївська казка
- Автор: Богдан Кравців
Радісно дуже дзвіночками коні,
Хлопчики з криком розносять різки,
В вікнах широких якоїсь цукорні
Злото-червоно-зелено лямпки:
Чорт із кутка, з-за вогняної маски
Вічно
Гуляють зайчики по стінах
- Автор: Богдан Кравців
Гуляють зайчики по стінах,
я ж казку соняшну сную:
То дівчина золотокоса
зіходить в келію мою.
Милуюся грудьми ясними,
цілую очі їй, уста…
І гаснуть зайчики, і
Тріпочеться і рветься серце
- Автор: Богдан Кравців
Тріпочеться і рветься серце
і раниться до ґрат, як птах,
спочити прагне хоч хвилину
на захисних Твоїх руках.
Та, як прийду до Тебе, Нене,
не зажурю Тебе й на мить.
Ти не
Сторінка 57 із 84
Чудовий! Коли поруч.....