Для дітей

Наче сіре зайченя,
У пухнатій шубці
Братик двері відчиня
Ніженьками тупці…

Я потупцяю сама,
Підбіжу до нього.
А на вулиці зима
Застеля дорогу.

Вирушає в путь

Іде Христинка у садок
Нарвати мамі квітів.
А у садку росте бузок:
Найкращий в цілім світі!

Хоч небагато ще квіток
На нім порозцвітало, –
Але Христинка цей бузок
Так

Олівцями на папері
Малювала Ляля хатку:
На даху зробила двері,
Потім далі, по порядку,
Жовтих вікон цілий ряд,
А навколо, біля хатки,
Посадила Ляля сад.
Каже мама: –

Я барвиста веселочка,
Маю сім кольорів,
Засвітилась над селами,
Над лісами вгорі.

Житу жовтого кольору
Подарую в жнива,
Соковито-зеленого
Буде мати трава.

А

Іде дід через лід,
Дідусеві слизько.
Іде дід через лід,
А іти не близько.

Підійдем до діда ми,
Візьмемо за руки,
Бо слизькі серед зими
В діда закаблуки.

Тьохка

Хлипа липень.
— Чом ти плачеш?
— Облітає з липи цвіт…
На стежині онде, бачиш,
На траві біля воріт.

Я кажу:
— На те ж і літо,
Губить квіти сад і ліс,
Насінинки

Біло вишня зацвітає
Онде на осонні.
Я роззуюсь і до гаю
Побіжу босоніж.

А від гаю аж до річки,
Так там любо, мило.
Хай спочинуть черевички,
Ніжки не стомились.

До нашої теплої хати
Приходила казочка спати,
Та чи спала, чи не спала –
Колисанку колихала.
А як рано діти встали,
То гостинці гарні мали:
Тому –

Був би в мене коник —
Я пишався б ним,
Називав би коника
Вороним.
Я водив би коника
Пастися в лісок,
Я зробив би конику
Бричечку-візок.
Батіжка зробив би
Я йому

При ополонках крига рихла —
Ховай у шафу ковзани.
Взялась хурделити і стихла
Зима, лякаючись весни.

Нехай ще вдосвіта покреше
Мороз об камінь та грудки.
Та свіжим соком у

На високе дерево місяць вилазить,
Під високим деревом — гуси мої…
Зайчики вистрибують прямо з казки,
З тихої казки бабусиної.

Казка в клубочку, з якого панчішки
В’яже бабуся

Як дозріє льон у полі,
Його смичуть, сушать, мнуть,
Полотно із нього тчуть,
З нього дітям шиють льолі.

Весь у квітах голубих,
Підростай, льоночку!
Льолі шиють для

Збудувала хатку,
Піч і поличку.
Запрошу, я в хатку
Хитру лисичку.
Пиріжечків напечу
І лисичку пригощу:
— По одному хапай,
А курчаток не чіпай!
Та лисичка

Висока горобина
Ряба, ряба…
Намиста нароби нам,
Ти не скупа.

Підстрибують дівчатка:
— Зірвеш, авжеж…
— Оленка, Люся, Натка,
Марійка теж.

До школи йшла

Ти з поля вчора кралася стежками,
квітчалась в айстри та й у сяйва западні.
В гаю на мене хтось сипнув листками
і я згубився в золотому нападі.

Серпанки вчора ткала ти на

При зеленому горісі,
При дубочку та сосні
Я гукаю, а у лісі
Хтось відгукує мені.
Каже братик:
— Це луна.
— А яка вона?
Каже братик:
Голосна.
— А іще яка?
—

Є листя у гілки,
А казочка — в бджілки:
— Понад липи й ожеред
Я несу пахучий мед,
Він із гарної квітки,
Його їстимуть дітки…—
Для кожної бджілки
На пасіці
Вигадують

Цуцик, цуцик – куций хвіст,
Він цукерки гарно їсть.
Як на задні лапки стане –
Дуже високо дістане.
З’їм одну цукерку сам,
Другу цуцику віддам.

Біля хатки
Квітне сонях.
В хатці — лялька,
В ляльки — доня.
Мама-лялька
Бавить лялю…
— А ти хто для них,
Наталю? —
І Наталя
Меншу взяла…
— Я — бабуся їй,

Ще твої я поцілунки
На устах гарячих чую,
А твої обійми душу
Ще хвилюють молодую.

Серце в грудях ще стукоче,
Мов сполохана пташина,
А в крові жаги й любові
Ще бушує