Анатолій Костецький

Ти прокинься рано-рано,
лиш над містом сонце встане
привітайся з ластівками,
з кожним променем ласкавим

Сам гарнесенько умийся,
сам швиденько одягнися,
підійди до тата й

Лататтям лопотить ставок,
сміється,
наче вперше бачить,
як поплавцями
в ньому скачуть
пухнасті хвостики качок.

Попід ліщиновим кущем,
що й не примітити відразу,

Тиха стежечка у лісі
привела мене,
малого,
на галяву, де суниці —
в сяйві сонця золотого.

Там важкі
мохнаті бджоли
шелестіли тонкокрило,
і у затінку

Кіт-воркіт
по хаті ходить,
кошеняток
слідом водить,
через вуса промовляє,
уму-розуму навчає:
— Вчіться гарно,
любі діти,
муркотіти-воркотіти:
хай почують

Що зробити,
щоб удвічі
видавався
торт смачнішим?

Що зробити,
щоб удвічі
кожен день
для вас побільшав?

Щоб і радості,
і щастя
вам було —
аж ніде

Тра-ля-ля!
Тру-лю-лю!
Я усіх і все
люблю.
Дуже весело
мені
в ці ласкаві
літні дні.
Мама — тут,
і тато — тут,
на прогулянку ідуть.
Тато
братика

Дуже легко
й дуже просто
перегнати
тата
зростом!
Та щоб схожим
стать
на тата,
треба ще
й розумним
стати.

Оленка велика
й Оленка маленька
ходили до лісу
збирати опеньки.

Маленька Оленка —
маленькі збирала,
велика — великі,
і в кошика клали.

Коли ж
не

Веселий клен росте
при хаті,
на нім —
шпаківня між гілками,
а у шпаківні —— шпаченята
сидять під крилами
у мами.

Їм у шпаківні
гарно й тепло
лежати в матінки

В старій шухляді
жив свисток,
такий собі звичайний,
що всі, напевне,
років сто
його
не помічали,

А він страждав,
він так страждав,
що й розучився

Наш
Микола Іванов
пам’ять має —
будь здоров!

Але якось Колю
Віра
захотіла
перевірить,
і між ними,
слово в слово,
відбулась
така розмова:

—

Каруселі —
річ весела,
не побачиш тут
сумних.
Але наші каруселі
не лише
веселий сміх.

Вам відкрию таємницю —
тільки ж ви
не прохопіться!
Якщо хочете вже

З гірки
швидко
я лечу!
Хоч і лячно,
а мовчу:
знизу ж
дивляться на мене
Ліза й Ліля,
Костя й Женя.

А як буду я
боятись —
то почнуть вони
сміятись,

Спробуй на гойдалці
сам покататись!
Будуть навколо
всі дивуватись.
Тут
навіть зовсім
затятий жаднюга
місцем
повинен ділитися
з другом.

Награлись, нагулялися —
і всілися на лавочці,
щоб трохи відпочити,
а ще —
поговорити:
про друзів
і про рідний клас,
про те,
як любо жити,
і що майданчик гарний

Вам за мить
«уважний» Вова
найспритнішу гаву
зловить:
цим мистецтвом
Володимир
досконало володіє!
Ще б учитись добре
міг
був би
кращий
від усіх…

Вітько-третьокласник
крокує додому
героєм таким,
що й не снилось нікому.
Аж раптом
Вітькові назустріч —
першак.
Всміхнувся Вітько
і промовив:
— Так-так! —
І,

Сміється поле, річка, ліс,
сміються гілочки беріз,
птахи сміються і луги,
сміються квіти навкруги.

Ставок,
що цілу ніч мовчав, —
і той сміятися почав:
лататтям легко

Вмиває кішка кошенят,
Вмиває кізка козенят.
Мене водою з милом
Щоранку мама миє.

І чистим сонечко встає
Щодня з-за небокраю…
І в нього, мабуть, мама є,
Бо хто ж його

Метелика ловити я не хочу:
він — квітка неба,
хай живе собі!
Хай крильцями барвистими тріпоче,
щоб радісно було мені й тобі!
І квітку лісову не стану рвати,
її додому я не