Анатолій Костецький

Вмиває кішка кошенят,
Вмиває кізка козенят.
Мене водою з милом
Щоранку мама миє.

І чистим сонечко встає
Щодня з-за небокраю…
І в нього, мабуть, мама є,
Бо хто ж його

Тоненькі сніжинки
на мене сідають,
мене за ялинку,
напевне, вважають.

Не знають сніжинки —
смішинки тоненькі,
що я — не ялинка,
а просто — Оленка!

Про що виспівує струмок
Про сонце золоте.
Про що співає колосок?
Про те, як вік росте.
Про що виспівує земля?
Про неба синь і шир.
Про що співаєм ти і я?
Про маму і про

Ніколи і нізащо
дорослим не позаздрю!

На них дивитись —
просто сміх.
Скажіть:
хіба життя у них,
коли нічого в світі
не можна їм робити?!

Не можна їм на

Тиха стежечка у лісі
привела мене,
малого,
на галяву, де суниці —
в сяйві сонця золотого.

Там важкі
мохнаті бджоли
шелестіли тонкокрило,
і у затінку

— Скажи:
бурульки нащо?
— Щоб ранками
дзвеніти,
щоб сонячне проміння,
мов дзеркальцем,
ловити,
щоб їх,
немов морозиво,
могли смоктати
діти.
— Але ж од

Ну й мак же красивий
зацвів серед поля!
Такий,
що повз нього
не пройдеш ніколи.

Мурахи спинялись,
і коники клякли
од тої краси
незвичайного маку.

І

Я хотів би страшенно,
як хочете знати,
все у світі по-своєму
знову назвати!

Я назвав би волошку тоді
голубника,
щоб дорослі ще більше
її полюбили.

А хлоп’ят і

Спитай у тата і у мами,
Які професії у них.
Професій різних є чимало,
Сповна їх вистачить на всіх!

Та є одна поміж професій,
Якої вчаться у житті.
Вона для кожного

1

Що таке надворі сталось?
Що за крики? Що за галас?
— Бий! Дава-ай!
— Гати, мазило!
— Ти куди?!
— Суддю — на мило!..

Зрозуміло:
там — футбол,
і комусь

“Я хитрий паперовий змій,
мов ластівка, лечу!
Я б навіть вище хмари зміг
літати досхочу.
Але не хочеться мені,
бо на мотузці в мене
біжить у полі, по стерні,
хлопчисько

Вчора Вітя
так промовив:
— З мене — досить,
от вам слово:
я почну життя нове!..

Аркуш взяв
та олівець,
сів і пише по порядку:

“В сім встаю,
роблю

Наш
Микола Іванов
пам’ять має —
будь здоров!

Але якось Колю
Віра
захотіла
перевірить,
і між ними,
слово в слово,
відбулась
така розмова:

—

Заєць в лузі сіно косить,
а зайчиха в скирту зносить,
а малесенькі зайчата,
куцохвостики вухаті,
возять возом сіно в хату,
щоб було м’якенько
спати.

Ти прокинься рано-рано,
лиш над містом сонце встане
привітайся з ластівками,
з кожним променем ласкавим

Сам гарнесенько умийся,
сам швиденько одягнися,
підійди до тата й

Це — я, а це — моя кишеня,
а в ній — усе, що є у мене.

Ось — олівець,
позичений на цілий день у тата.
Ось — папірець,
надірваний і трішечки прим’ятий:
я тут Юрка

Всім у всьому світі
щось хороше сниться.

Саду сняться груші,
жовті і солодкі.
Хмарам — вітер дужий,
травам — прохолода.

Теплим ластів’ятам
сниться небо

Сьогодні
все навкруг —
не так…
Чомусь задача —
непроста,
чомусь цукерка —
несолодка,
проміння сонячне —
холодне,
і навіть
запахуща диня
чомусь
не

Маленьке мишенятко
постелю на ніч мостить:
пухка подушка — лапка,
кудлата ковдра — хвостик,

І мишеняті сниться
смачний шматочок сиру,
і добра-добра киця,
і мама —

— Місяць, місяць, а навіщо
з неба світиш ти щоночі?
— Щоб за ніч поспало сонце,
бо й воно спочити хоче.

— Сонце, сонце, а навіщо
ти щоденно з неба світиш?

— Щоб мені