Анатолій Костецький

Дуже легко
й дуже просто
перегнати
тата
зростом!
Та щоб схожим
стать
на тата,
треба ще
й розумним
стати.

Вітько-третьокласник
крокує додому
героєм таким,
що й не снилось нікому.
Аж раптом
Вітькові назустріч —
першак.
Всміхнувся Вітько
і промовив:
— Так-так! —
І,

П’ятикласниця Людмила
вранці
мамі заявила:
— Все!
До школи я —
не йду!
Я не стерплю
цю біду.
Щастя
скінчено моє,
бо у Рити
джинси є!
І тепер зі

У Віті — день народження.
Ми всі туди запрошені
і ввечері, о шостій,
прийшли до нього в гості.

Нам одчинила двері
мала сестричка Віті
і зразу запитала:
— Хто ноги з

У павука хатинка —
тоненька павутинка.
У коника веселого —
між травами оселя.
У ластівки швидкої
під нашим надвіконням.

А тепле й ніжне літо,
волошками

Як живеться вам, птахи,
на гребінчиках дахів?
На вітрах зимових, лютих,
ви не мерзнете, птахи?

Залітайте-но
до мене,
поговоримо в теплі,
чаю вип’ємо з варенням
та

А я найбільше хочу
зробити так, щоб діти
були завжди щасливими
у всьому-всьому світі,
щоб ні війни, ні голоду
ніхто й ніде не знав,
щоб кожен день до кожного
приходив,

— Кицю, кицю,
хочеш мишу?

— Мяу, так,
неси скоріше!

— Кицю,
хочеш ковбаси?

— Мяу, так,
скоріш неси!

— Хочеш,
з другом познайомлю?
— Хто ж він?

Награлись, нагулялися —
і всілися на лавочці,
щоб трохи відпочити,
а ще —
поговорити:
про друзів
і про рідний клас,
про те,
як любо жити,
і що майданчик гарний

Весна дарує кожному,
що треба і що хочеться.

Полям — сніги поталі,
лісам — траву і листя,
птахам, які вертають,
дарує рідні гнізда.

По жмені ластовиння
весна дарує

Дуже важко жить Пилипу:
де не ляже — там прилипне,
і лише підйомним краном
підніма Пилипа мама.

Спитай у тата і у мами,
Які професії у них.
Професій різних є чимало,
Сповна їх вистачить на всіх!

Та є одна поміж професій,
Якої вчаться у житті.
Вона для кожного

Вірте, друзі,
чи не вірте,
наш майданчик —
кращий в світі!
А не вірите —
тоді
разом глянути
ходім!

Знаєш,
скільки справ у літа?
їх усі —
не полічити!

Треба нам
підсмажить спини,
ніс убрати
в ластовиння,
накупати нас
у річці
наперед
на три сторіччя,

Непосида Вася
на стільці гойдався.

Перший раз гойднувся —
і перевернувся.
Другий раз гойднувся —
знов перевернувся.
Третій раз гойднувся —
теж

Як бурулька плаче —
то весна надворі.
Як роса заплаче —
то вже ранок скоро.
Як заплаче дощик —
трави підростають.

А навіщо хлопчик
плаче, —
я не знаю…

Чи то зірка
з небозводу
синьо сяє у ставку?
Чи світляк
упав у воду
при крутому бережку?

Ні!
То виплив
сонний короп,
щоб ковтнуть повітря,
і сія собі

— Гусенятко, гусенятко,
чом у тебе босі лапки?

— А тому, що я багато
люблю плавать і пірнати,
а пірнати в черевичках
і незручно, і незвично.

На тему
“Я і ввічливість”
ідуть у класі
збори.
На тему,
дуже звичну нам,
Вікторія говорить.

— Почну з Вітька,
бо він себе
поводить
некультурно,
він

Клишоноге жабенятко
з комишу зробило хатку,
з лопухів — м’яку підлогу,
щоб не застудити ноги,
а віконце — з павутиння,
щоб од сонечка проміння
зранку хатку наповняло,