Анатолій Костецький

Так сумно навколо,
як в пору осінню.
І сонця — немає,
і небо — не синє.
У всіх перехожих —
насуплені лиця.
Ніхто з них на мене
не хоче дивиться…

А знаєш,

Знов
золоті листочки
клена
летять на землю
і на мене,
такі тендітні
та сумні.

Летять,
кружляючи крилато,
і, мов сліди
качиних лапок,
лягають

Спитай у тата і у мами,
Які професії у них.
Професій різних є чимало,
Сповна їх вистачить на всіх!

Та є одна поміж професій,
Якої вчаться у житті.
Вона для кожного

Для дітей і дорослих

Человек сказал Днепру:
— Я стеной тебя запру!
… Где вчера качались лодки –
Заработали лебедки.
Где шумел речной тростник –
Разьезжает

Коли б заманулось раптово
жирафу
пошити краватку,
то, певне, кравці
повинні б були залізати
на шафу,
тримаючи метр у руці —
щоб шию обмірять жирафу.

Була б та

Купила галка голку,
бо здумала на літо
своїм галчаткам голим
легких штанцят нашити.

На гілку гордо сіла,
наділа окуляри
і шила,
шила,
шила —
красиво, швидко,

Всім у всьому світі
щось хороше сниться.

Саду сняться груші,
жовті і солодкі.
Хмарам — вітер дужий,
травам — прохолода.

Теплим ластів’ятам
сниться небо

Що робити?
Наче тінь,
приросла до мене
лінь!

Я хотів уроки вчити —
адже в мене
стільки справ!
А вона шепоче:
— Вітю,
взяв би краще —
та

Міцніють крила пташенят —
вони літати вчаться,
і їхні голоси дзвенять
од радості і щастя.

Ховрах забрів у колоски,
поглянув на волошку
і в тихім подиві застиг —
така

«Канікули! Канікули!» —
співає все навколо.
Канікули, канікули,
канікули у школі!

А що таке — канікули?
Це літні дні барвисті,
це час, коли нам ніколи
хоча б на мить

Все на світі
може Вітя!..
Може
меншого побити,
на уроках
спати може
та дражнити
перехожих.
Може
бахнути з рогатки,
посадити в зошит
ляпку,
у

Ну й мак же красивий
зацвів серед поля!
Такий,
що повз нього
не пройдеш ніколи.

Мурахи спинялись,
і коники клякли
од тої краси
незвичайного маку.

І

1
На другому поверсі,
в сьомій квартирі,
в будинку під номером
тридцять чотири,
на вулиці Мрій,
що тяглась аж під небо,
жив хлопець Сергій —
третьокласник і

Троє днів їжак
сопів,
троє днів
не спав, не їв.

День
копав на зиму нору,
другий день
робив комору
а на третій —
на собі
наносив туди грибів,

Я хотів би страшенно,
як хочете знати,
все у світі по-своєму
знову назвати!

Я назвав би волошку тоді
голубника,
щоб дорослі ще більше
її полюбили.

А хлоп’ят і

(Фантастично-новорічна пригода)

Вчора, точно серед ночі,
в нуль годин і нуль хвилин
раптом я розплющив очі,
бо відчув, що не один:
з новорічної ялинки
хтось

Веселий дощик
пустотливий
стрибає полем залюбки,
і стежить радо
мама-злива,
як син
лоскоче колоски.

А колосочкам — веселіше,
і от уже вони —
всі-всі! —
за

Славкові,
що з квартири сорок,
велосипед
купили вчора.

Він зразу
в двір його потяг,
прудкого та дзвінкого,
все хизувався ним,
та нас
не підпускав до

Дві Оксанки невеличкі,
дві двоюрідні сестрички
між кульбабами сидять —
доглядають гусенят.

А над ними — небо синє,
і по ньому хмарка плине,
вниз на землю поглядає
та

Вітько сопе.
Вітько стражда,
перебира ногами.
Він за столом.
Він пише твір:
“Я помагаю мамі”.

Старанно, олівець гризе
та супить брови грізно,
але нічого — хоч