Вірші

Зі старістю важко змиритись.
Душа не бажає журитись,
заплутавшись в бабинім літі, –
рвучи хитросплетені сіті,
вона потерпає від спраги
і переоновлення прагне.

Душа не...

Надіюсь, не згорять мої рукописи
в тюремних сейфах офісів приватних,
чекаючи на вирок. Час триватиме
і визрівати в ньому будуть оплески
майбутніх читачів. Не...

Мов не було тієї ночі,
Коли із неба всі зірки
В твої бездонні й сонні очі
Упали. Спогадом гірким
Живе Ірпінь, і не чекає,
І вже не вірить, що – була…

Тулюсь холодними...

1
Моя душа була така безгрішна,
Така промінна,
Мов зоря горішня.
Ходила на виду, по видноколу,
Не раз, не двічі падала додолу.
Було, що і згасала під золою,
Та не...

Т. Л.

Сніг люблю… падає сніг (es schneit!) — сніжинки
спиваю з твоїх повік. Співав у тілі моїм не-
повторний той перший твій доторк повік твоїх. Вітре,
повій та розвій мій перший,...

Вчора з школи дітвора
В ліс ходила пішки:
Хто опеньок назбирав,
Хто нарвав горішків.

Я ж усіх перехитрив —
Хоч ходив потиху:
В кошик я збирав гриби,
В пазуху —...

Я пристав до борців, що борнею
несуть славу державі і ріст,
що у похід — за ростом для неї —
конквістадорів взяли девіз.

Я пристав до борців, що не знають
вороття у минуле,...

I
Твоя, що майже смертна, тиша
Не впокорила й не лягла
Глухою тінню. Ні, скоріше,
Війнула помахом крила

І — ввесь увага, ввесь напруга —
Я прислухався і тремтів
На...

Не відбирайте ви мені надії,
Що прежнє, ніби квітка навесні,
Підніметься з снігу й зазеленіє, —
Не відбирайте мені!

У прежнім стільки гарного, святого
І стільки чарів було і...

Вступ до документальної драми “Гора”

Скиньте з Шевченка шапку. Та отого дурного кожуха.
Відкрийте в нім академіка. Ще одчайдуха-зуха.
Ще каторжника роботи. Ще нагадайте усім:...

Молоденький лікар вперше хворого прийма.
Розмовля баском солідним, щоки надима.
Хворий стогне: — Весь розбитий. Занепав чомусь. —
Лікар каже: — Зараз очі ваші подивлюсь. —
Оглядає...

Гнів — се огонь. Чим більше дров кладеш,
Тим ярче полум’я лютує ясне;
А перестань докидувати дров,
Як стій загасне.

Як моряки в час бурі все з судна
У море мечуть, щоб судно...

Отці пустинники і жони непорочні,
Щоб серцем залітать у селища заочні,
Щоб покріплять його і гамувати кров,
Зложили господу багато молитов.
Та ні одна із них мене так не...

Недаром Бога ми за милосердя славим:
Не замкне брами він перед рабом лукавим.
Якщо й підпилий ти валяєшся сьогодні,
Він завтра все простить твоїм кісткам трухлявим.

Заслуханий у днів минулих музику,
У вроди недоспівану ясу,
Із чебрецем зав’язаний у вузлику
Жмуток листків записаних несу.

Із чарувань високомовних творчости,
З поривів у...

То інколи в негоду через шиби
У вікнах тьмяних — заспані й невмиті —
Рожевий ранок просвітом пошибне,
Прорветься пригад соняшної миті.

Освітить сяйвом безпросвіття темне
І...

Склопотано: як полум’я і пташка, —
над скойчинками буря кружить;
як дзвін, чи кинеться квіток питати
твоїх, де зберегтися дружбі?

Чи зернами з грози не зблисне камінь,
горівши...

На погонах моїх —
третє літо вицвіте,
І взолотить волосся мені степовій,
А згадки,
мов далекі відсвіти,
Упадуть на шляхи нові.

— Відслужив, — скажуть хлопці, —...

Тобі, надіє трудящого люду,
До ніг падуть турботні наші будні;
І з голоду, з безладдя, з цього бруду —
Простуєм шлях у мрійливе майбутнє.
Бо ця доба, що з нами настає,
Цей рік і...

В’ється, в’ється до ставка
Річка синьоока.
Тато каже, що мілка,
Я кажу — глибока!
Хто правий з нас — я чи він,—
Сам не розумію:
Татку в річці до колін,
А мені — по...