Вірші

Блакить останню сонно точить
На мокру землю листопад.
По оргії страсної ночі
Розтерзаний осінній сад
Зідхає важко. Пізня жертві
Під хижим вітром крутячись,
Прощаючи...

Був сад, як на дитячому малюнку:
відсутність найпростіших перспектив,
і фарб аляпувата неохайність,
і обрію близька горизонталь.
Кора дерев напівзабуто пахла
фіялками і...

Ліси дрімучі, тихі, сумовиті,
Ставок з водою, ясною як шкло,
Хати курні, соломою покриті, —
То рідний край і ріднеє село.

Збіжжя кругом; блават синіє в житі,
А панський лан —...

Воно не знало, де зосталась мати, —
Чи у степу, чи там, де бій гримів —
Таке мале, біляве і кирпате.
Хлоп’я із краю тисячі громів.

Там рвались бомби – він сміявся радо....

(Історична поема, присвячена пам’яти Т. Г. Шевченка)

Свивая, славню обаполье сего времене.
Слово о полку Ігоревім

І бистрокрилих орлів немає.
В....

Корився він по норах і печерах,
та ніжности у камені замало:
старих світів коричневе череп’я
його безсилі стопи протинало.

Блискучі очі стер об голі скелі,
і вже йому нічого...

Ти — уважно сірий та чорний
чарівник над руками дам.
Віє спальнями пах помад,
а за вікнами міт вечірній,
геометрія променад.

Маестро! Просять заграти!
Хай лоскоче нерви...

Симфонія

Сто років — зморшка на чолі Землі.
Всесвітні війни, революцій грози…
Дніпро до ніг стежиною проліг
І котить славу в сиві верболози.

Поет став морем. Далеч...

Скульпторові Теодозії Бриж

Сприймати світ всерйоз — твоя тяжка повинність
І лущити зерно з цупких його одеж,
Тож знову руш в заміс, в тягучу погодинність,
У святі самоти за...

(з народних джерел)

Біля річки матуся Федора
Із кумою пере сорочки
І розказує, чую, що вчора
Повернулась вона від дочки.

— Ну, то як же там ваша Маруся?
Чи щаслива? —...

Каже баба: — Я читала
Вчора у газеті,
Що великий конкурс буде
В університеті.
І не знаю, що то значить.
Поясни, будь ласка.
Дід подумав та й говорить:
— Це вже давня...

— А ти, татку, пам’ятаєш, — питає мала, —
Коли Пушкін народився? Якого числа? —
Батько сумно головою з боку в бік хита:
— Ти подумай, що питаєш, голово пуста.
Що, твій Пушкін — мій...

Річечка вузенька Бережаночка,
Наче стрічка голуба між трав,
В’ється тихо, шелестить лататтям,
Забігає у широкий став.

А в ставу зникає, розливається,
Підмива коріння осоки,...

Свиня пропхалась у садок;
Усюди треба їй, ледачій,
Усунуть свій зажерливий роток,
Бо сказано — Свиня і робить по-свинячи;
В багні куйовдилась, ще й на квітник прийшла
Між...

О Космосе великий наш,
безмежжя розпрозорене!
Ми із Землі блакитної
мчимо у далі зоряні.

Ми всі до тебе звикнемо,
раніш ти був відчужений.
Далеко ми проникнемо!
Наш...

Когда душа моя печалию томится,
Когда противен мне становится весь свет, —
Тогда мне хочется и плакать и молиться,
Тогда в груди моей конца тревогам нет.

Тогда в душе моей,...

Светит месяц над могилой,
    Все вокруг молчит,
Только листьями уныло
    Тополь шелестит.
Кто в могиле одинокой
    Сном покойным спит?
Может быть, страны далекой
...

Стою я молчаливый
Над тихою рекой
С моею неотвязной
Обычною тоской.
В степи, сквозь сумрак ночи,
Мерцает огонек;
Вот от реки повеял
Прохладный ветерок.
Не слышно в...

Як засипатиму колись жаданим сном,
Що заколихує мерці – й почиють тихо, –
О забуттє! Коли б легким твоїм крилом
Ти віяло тоді, моя єдина втіхо!

Щоб ні наслідників, ні друзів не...