Вірші

До ялин благословення сніжне,
з білої руки; як пчоли.
Жду тебе! зідханнями оживши
й пурпуром, гілля шепоче.
Мов леліяв ліс: довіку жданий
висвіт надпрестолля в себе.
(Хоч...

Наблизиться в легких обіймах біле
палання, до щоки твоєї.
Повніш від рушника — плече обіллє:
під захвати, як від лілеї.

А рідну з іскор відчиняє землю,
мов двері в димовиннях...

Зворушливо, по бідному риданню —
дитячому! хлюпне, всміхнувшись:
нам айстрової синьости прадавню
намітку при листках минучих.

Там кадмієве полум’я поверне
світлизну в строї...

Розвихрені півкружно в надбережжі,
чаїни мчать! мов до святині.
Світнуться сиво: з моря, обережні,—
й з мого нещастя сповістились.

Усім похмурена біда, зібравшись,
ласкав’я в...

Чи знов, проти напасти, все прозір’я —
твоїх і кіс не посвічадить?..
Минаючи, зірчинки в танці ширять
засівами — сліпучу радість.
Лиш бразолінність нагорі: тримати
хмарок...

Ой сердитий, ой сердитий —
Походжає, як борець,
Всіх на світі хоче бити…
То заходить за хлівець,
То по стежці крильми поре
Недалеко до біди.
Гей, тікайте — буде горе,
Всі...

Як весні раділа
Кожна людська хата, –
До людей зближались
Великодні свята.

Готувались люди –
І дорослі, й діти:
Як же то найкраще
Їх собі зустріти.

У Маринки...

Сьогодні Маринка
Уроків не знала.
Домашне завдання
В Галинки списала.

Зі школи додому
Вернулись дівчатка,
І тут повторилось
Усе в них спочатку.

Удома...

I
Море… О, море. Зелено-барвисте
Гомоном зве у свою глибину…
Хвилі! Вітання несу вам із міста,
Од мурів, машин вам вітання несу!
Море! Ми змичку тримаєм в тобою,
Шепотом хвилі...

Гаптуюсь неба хустку синю
Над нами срібні літаки,
А мати на весілля сину
Гаптує сніжні рушники.

Бо знає, що у іншій хаті,
На нижній вулиці села,
Печальна і весела...

Сиві віченьки,
Сиве личенько,
Сива думонька,
Сивий сніг…
В сітях зморщок
Літа відлічені,
Бо позаду вже —
Цілий вік.

Що колись було,
Те розтануло,
А попереду...

Засяє день, і сутеніє.
Сніги, як килими, лежать.
Вітрець знемігся, тихо віє.
Якийсь лісочок манячіє
В далечині. Санки біжать.

Якесь бліде все, сніг і небо,
Санки і я, і...

Ніби хмара наді мною,
Висить чорний смуток мій;
День і ніч я жду спокою —
Не приходить супокій…
Великанською скалою
Горе душу прилягло…
Серця смутком не загою,
Не...

Мерхне світло ліхтарів, за подихом
вітру
осипається на сніг,
мов соломи січка…
Сиро. Холодно.
Тільки чути стогін вдалині…

Хтось там замерзає…
Горе сталося…
Мов...

Наступила вже весна,
сонячна та світла.
У садочку запашна
яблуня розквітла.

Ми скопали наш садок,
щоб зростала травка,
під бузком, де холодок,
поробили...

Струмками дощ мережить чорні шиби.
Ніч б’ється в вікна віттям горобин.
Мої думки, немов злотисті риби,
вустами ловить мій маленький син.

І кожна в ньому вже росте,...

Хату нову ік весіллю
Робить пильнували;
Доробивши, гарнесенько
Майстрів розщитали;

По два рублі із копою
Вони поділились;
Вийшли собі, а дівчата
Мазать...

Мій метеличку любенький!
Як щастить тобі?
Увесь-деньки, моторненький,
Вієшся собі?
— Зелень лугу, блескіт неба —
З того радий я;
Запах квітів — більш не треба,
То — вся...

О дванадцятій, коли пароплав спить
І «клюють носами» на вахті матроси,
Чітко видзвонює металева мить
І вечір смутний, як поранений альбатрос.

О дванадцятій чиясь постать
Тихо…...

Через переліг й байрак темний
По лісах на поле й на місто
Продираються в світлі таємнім
Майбутнього зоряні вісті.
Під стріхами забрязкотіли симфонії,
Задмухала бузкова...