Вірші

Час тюремні ґрати розбивати!
Час валити клятії тюрми,
Вільну пісню вільно заспівати,
Бути врешті вільними людьми!

Обіцянка мертва і забута,
Опинились знову у ярмі,
Нам із...

Сестри білять яблуні в саду.
Мати білять хату та у хаті.
Біля хати білий батько на канапі
Вигріває війни та журбу.

Мати білять яблуні в саду.
Мати білять хату та у...

Не дивись у сніги на дорогу оту,
Не дивися на заячий слід у сльоту,
Не дивись на крило, не дивись на стебло,
Не дивися на те, що було і цвіло.

Не дивися на небо, де хмари...

Нас творили, неначе із глини,
Тільки ж подив серця роздира:
Три долоні до перс Магдалини,
Три їх – Юди, Ісуса, Петра?..

Може й більші – бо зваба, бо знада,
Всі наструнчені:...

— Маю, маю думку власну!.. —
Та й притих, і, певно, вчасно,
Бо якраз на тую пору
Шеф навідався в контору.

Я ще й до себе не дожив,
а зір померк і пам’ять меркне,
втрачаю і живих, і мертвих,
кого люблю, кого любив.

І вже нічого не змінить,
мов обривається дорога,
і пізно щось...

— Весно, красна весно!
Що ти нам принесла?
— Хлопчакам — кленові дудки,
А дівчаткам — по віночку
Із любистку, з м’яти, з рутки,
З хрещатого барвіночку!

Присвячувала кращі я рядки
Зальотникам, які мене вражали,
Оспівувала місяць і зірки,
Свої прощання, зустрічі й вокзали.
Тих красенів давно пропав і слід,
Прибило пилом їхню...

На мить сповзли з екрана реалії ракетні.
Дивлюсь — очам не вірю, мов справді бачу сон:
Майнули білі коні — тачанки кулеметні,
На вороних за ними рушає ескадрон.

На мавзолеї...

За межами двадцятого століття,
Коли небесного Отця рука
З материків повимітає сміття, —
До неба звернеться душа людська.

Живого Бога — не якісь химери —
Побачать люди крізь...

Розібрали ми лопати,
почали грядки копати.
Наш Іванко, хоч малий,
до роботи беручкий:
так завзято працював,
що й стежки перекопав.
Стежечки ми протоптали
і грудки...

І в того син, і в того син
Поліг у ту війну.
А я свого відвоював
У клятої війни,
І цю заслугу мені син
Поставив у вину:
Чужі загинули сини
З моєї, бач, вини!...

Прогнози не вельми гарні
погодні і політичні,
та їду я знов до лікарні
на процедури вже звичні.
Мене там ізнов опромінять,
щоб дихав я трохи вільніше,
однак мій світогляд не...

Хто лиш мене поблажливо не вчив:
Отак живи, ось так роби, сюдою
Стелись травою і течи водою,
Отам кричи, а тамечки – мовчи.
Я все робив, як треба – навпаки:
І жив не так, робив...

Волаю вже у відчаї:
“Панове,
Щезає мова рідна – це ж біда!”.

У відповідь лунає гонорове:
“Ми не панове, блін…
Ми – гаспада!”.

Система? Так. Але не лиш вона
Вбивала Стуса –
А й суспільство навіть,
Яке сьогодні тінь поета славить,
Іще не усвідомивши сповна
Поета в плоті та живій кровІ…
Карається...

Геть! розсуньтесь добрі люде,
Бачите, що більш трьох пудів
В мене повістів, поем,
А під чубом — тисяч тем!

Не аби-який вантаж,
Чверть-столітній в мене стаж,
З книг моїх,...

Цікаві люди – класики великі і не дуже,
Пили тут по малесенькій, бо мали привілей
Неспішно напиватися, як праведні всі душі.
Та й звався цей генделичок по-райському: «Еней».
Сюди...

Будеш знов, Ісусе, на Голгофі
мученицьку смерть за нас приймати,
бо прийшли до влади справжні «профі»,
на торгах скупивши всі мандати.

Мають повне право катувати
іменем...

Дізнався я –
Та пізно вже було –
Що ти мене побачити хотіла,
Сказати, чим душа переболіла…
У невіді покинув я село
Своїх надій.
Вже три десятки літ
Не можемо...