Вірші

Художники з маленького села,
ви оприлюднили любов до світу.
Картинна галерея розцвіла
у місті, де проводжу кожне літо.

Художники з маленького села,
ви світ ліпили з глини й...

Не виходить легко –
треба труд трудить.
Твій пророк далеко,
з неба в ріг труби́ть.

Побудуєш сходи
з каменів і скла?
Хай пройдуть народи
вище й вище зла.

Канвою яснобарвною ранковий обрій бравсь.
З-за горизонту дзизнув джміль кошлатий.
Чи сонце то? чи сон чийсь обірвавсь?
чи в даль весня́ну верне скибу трактор?

То, може мрія,...

Я помираю вас. Така печаль.
Така зоря над віком перестане.
Говорить Бог: Прости мені, Іване,
прости мені за те, що я мовчав.

Я все прощу, бо нині я помер.
Я довго знав, що...

Дідок Огірок
пішов у танок.
Він і вальси, і мазурки,
Певно, знає назубок.

Дідок Огірок
зелененький, мов стручок.
Такий самий брат у нього —
непосидько і...

Що тобі, листочку,
що тобі, маленький?
Як тобі лежати
на землі сиренькій?
Як тобі не спати
під холодним вітром?
Де тебе на зиму
до весни подіти?

Нікого немає вдома.
Тільки тиша.
І якось отак зненацька
могла б шарудіти миша.

Тоді довелося б миші
разом із нами жити,
щоб могла вона в тиші
хоч якось пошарудіти.

3 гори скляної,
Через місток,
Біжить автобус,
Мов колобок.

Уздовж дороги
За небокрай —
Скляні дерева,
Скляний курай.

А серед поля,
Де сплять...

Гей, повіяв буйний вітер
із гори вдолину,
він тепер навідав знову
милу Верховину.

І село навідав рідне —
в нього легкі крила,
де мене моя матуся
на руках...

О ні, вже ні, не бути нам обом,
І не благай – жалями серце повне…
Я та, що стала соляним стовпом:
Я оглядалась на своє гріховне.

На те, що мало згинуть у вогні:
Душевний безум...

Я що скажу купальським берегам,
І цій ріці, де вітер хмари косить?
Моєї правди досить і богам,
А от мені то більше, ніж задосить.
Бо тут не треба велемудрих шкіл,
Бо тут не...

Там, за Дніпром, кобзарські голоси,
Одвічне право матірного лона;
А мальви пнуться в небо — як списи,
Незрадних душ квітуча охорона.

Там, за Дніпром, де гульбище уяв,
Де велич...

Художник (пишна борода,
Берет і куртка, і палітра):
— Біда з натурою, біда!..
І розкорковує півлітру.

— Вже їх було — на різний смак,
І в позах різних — достобіса!..
А...

(Студентським жарт)

Північ всі годинники відбили,
Коли він з побачення вернувсь.
Ми вікно тихесенько відкрили —
Щоб швейцар суворий не проснувсь…
Все гаразд. Тож ляжем спати,...

Руїни склепінь димлять ще,
Від пишних прикрас — відламки…
Перебудувать найважче
Святі повітряні замки.

Ще в колисці (чи в колясці)
Звик наш Гриць смоктати пальці.

Хоч давно вже виріс, бачу,
Тільки звичку гу дитячу
Приберіг, і навіть більше:
Гриць — поет, він вірші пише.
І,...

Котик
Згорнувся
Калачиком –
На-
ма-
лю-
ва-
ла
Я
Квачиком.
Ще
До-
ма-
лю-
ю
Олівчиком –
І буде вже
Котик
На стільчику.

Наснилося, немовби я віршую
Там, де людська ще не була нога;
І ніби я тепер товаришую
З самим люцифером —
Він мій слуга.

На Місяці стою чи то на хмарі,
А на ногах моїх...

Се посвячення пасок, се посвячення передсвіту,
се весільне коловання сонця, яке не добачаєм.
Хлопці зірвали двері дзвіниці і вето місцевої ради —
вдарили на сполох великодніми...

Свиснув шпак…
— Що в тім такого?
— Ви не знаєте хіба?!
Лютий впав
вербі у ноги, —
закосичилась верба!
Повиймали віолончелі
й веселять синички сад.
Скачуть горобці...