Звичайні
Молодий поет
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Над лугом буря свище, наче пуга,
І вітряна кряжами кряче пря,
мов не ліси хвилюють, а моря,
та в серце туга стукає, мов пугач.
Тоді виходжу в чорну ніч на ганок,
деру очима
Скок жердкою
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Набрав повітря в груди,
аж засвистали звуком флейт.
Підніс жердину вгору;
так птах підносить дзьоб,
як починає лет.
Немов стовпи у землю,
вбив ноги у сажневий
Дівчина з диском
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Гляджу захоплений по оболоні
і слова вигукнути з уст не можу,
гляджу на тебе, горду, гарну, гожу,
і як стоїш, застигла у розгоні,
струнка Діано з місяцем в долоні.
Рука
...Змагання атлетів
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Пухке лице судді, неначе в бонза,
та свиставки пронизливий сигнал,
захоплення в очах довкола пал.
і плескіт рук, і мого тіла бронза.
Дають побіди келих у долоні,
беру його в
На полях поетичних…
- Автор: Микола Істин
На полях поетичних,
ідеями вседобра, з руки,
подібно зерну пшеничному,
а сходити
і плодоносити
словесному уже в душах,
і перетворюватись у віршах
на харч,
що
Душа простяглася просторами поетичними…
- Автор: Микола Істин
Душа простяглася просторами поетичними –
словами заземленими, текстовливаннями океанними, поетиковивершеними небами.
Віршовтіленнями доторкально-фізичними
переходжу де моя на Землі
Серцем-садом…
- Автор: Микола Істин
Серцем-садом
втілення засадив я,
в ньому квітами радо
всміхаються відчування, серед не скошеного добротрав’я,
на душевнотілесних деревах з гнізд співають птахи поетичні,
так
Людському наступному світу…
- Автор: Микола Істин
Людському наступному світу
в техноскафандр одітому,
майбутній космолюдині
на новопланети видимі,
відправляю цього інформолиста
із книги змісту мого творчопласта,
у
Солдатське життя обмежене…
- Автор: Микола Істин
Солдатське життя обмежене в часі і просторі,
і за дім слугує казарма,
війна замінила наші мирні справи на бойові чергування,
і за матеріально-відповідальне майно солдатам стали
Мілітарна форма життя
- Автор: Микола Істин
Мілітарна форма життя
і воєнний стан існування
все більше вдягає моє тіло в камуфляжні одежі
все об’ємніше намотується клубок обов’язків
і додається важчої зброї та різкості
Із янголом на плечі
- Автор: Іван Малкович
Старосвітська балада
Краєм світу, уночі,
при Господній при свічі
хтось бреде собі самотньо
із янголом на плечі.
Йде в ніде, в невороття,
йде лелійно, як
Соломинка
- Автор: Іван Малкович
Якийсь вітер низький
жене стебла соломи
понад глибокі стежки,
повні утоми.
Повз ріку з кучерявим склом,
повз човенці червоні,
де попасом
землю
Антигрудень
- Автор: Іван Малкович
Грудень – довгий тунель: задихаюсь, мовчу,
відчуваю: колись я таки пропаду в цім тунелі;
упереміш з болотом сніги, і дорога в ребристому льоді
о, не доведи, щоб я в грудні упав, у
Конотоп
- Автор: Іван Малкович
Знову коні палають в степу,
гриви зфашкують раптом,
і грімкоче глухе туп-тупу
Трахтемирівським трактом.
З грив на гриви стрибає вогонь —
сто пожеж чвалом скаче.
Пішаницею
Хованка
- Автор: Іван Малкович
Сестрі
Злови мені маленьку жабку,
дай їй стрілу травички в лапку —
хай не боїться… Втім, я й так
згадав дитинство — як ми грались
у хованки, і як
Сад різдвяний
- Автор: Іван Малкович
Хтось із дитям удвох
бродить різдвяним садком.
Каже дитятко: «я — Бог»,
трусить сніжком.
Кутає благодать
їх в найтихішім з садів,
пір’ям холодним риплять
білі гусятка
Дитинство трьох
- Автор: Іван Малкович
Дитячих замків рицарська сорочка.
Посеред замку в пишній ваготі
висиджує дарунки золоті
ялинка — чарівна різдвяна квочка.
Орхестра шурхотливо просякає
проз вартових воскову
Буколіка з євшаном
- Автор: Іван Малкович
З гір — з гостини — вертають вони,
і лошиці несуть молодиць:
у жінок під серцями сини,
і лошата — в лошиць.
Будуть знову коні й мужі
однакові бачити сни,
будуть гризти
Намарні люди
- Автор: Іван Малкович
Я ще один із тих що обманулись
і відізвавшись із копальні хромосомів
піддався легкодухо на життя
покинув рай імлавої копальні
де — мов жива роса — тріпоче купно
невидиме зерно
Кахляна (тоскна) буколіка
- Автор: Іван Малкович
Лубочки стишені, пастуші
вже не диктуєш ти,
лиш порожніють з тютюнцем папуші,
і сохнуть чарочкам роти.
Тож дай мені ще трішки сили,
бо, мабуть, там зима —
Дерева тіней
Сторінка 619 із 626
Чудовий! Коли поруч.....