Звичайні

3-тя частина збірки “Очі до очей”

На сон,
На темносині сни
Дарую вам сю ніч.
Я на хвилину Світ спинив,
Хотів заглянуть вам у вічі.
Але вони уже заснули,
( У сні

3-тя частина збірки “Очі до очей”

Засумували очі проти ночі,
Все дивляться та дивляться в вікно.
Сніг сіється, мов хоче і не хоче,
І-за Дніпра натягує рядно.
Хтось,

3-тя частина збірки “Очі до очей”

Жінко, що стрілась мені серед вулиці,
Так м’яко і тепло насіявся сніг.
Я не дізнаюсь, про що тобі думалось,
А я вже заснути не міг.
Знову

3-тя частина збірки “Очі до очей”

Дощ шумить,
Дощ шумить у саду,
Оббиває цвіт білий.
А я на біду,
У людей на виду
Полюбила.
Виглядаю його з дощу,
Чекаю.
А

3-тя частина збірки “Очі до очей”

Навіщо мене, не кохаючи,
Забрали ви голу з постелі.
Нащо мою душу спустелили,
Жартуючи, граючись.
Ви знали, я вами палаю,
Молюсь,

3-тя частина збірки “Очі до очей”

Багаття жевріє в останніх зблисках…
Таке життя –
З горою гору не зведеш,
І двох сердець не покладеш
В одну розгойдану колиску.
Звіває

3-тя частина збірки “Очі до очей”

Білі лілії
Білі лілії
На вікні моїм, Ніно
Чорні лінії
Чорні лінії
Довгих ніг твоїх, Ніно
Шиби сльозами
Шиби сльозами

3-тя частина збірки “Очі до очей”

В зеленім абажурі
Лице твоє відбилось,
Воно мені наснилось.
На бруку за вікном
Твої затихлі кроки,
Твої тоненькі роки.
Ти вже

3-тя частина збірки “Очі до очей”

Дівчинка у білому платтячку
Стоїть на Земнім прузі,
Здалеку нагадує
Ніжну квітку на вулкані,
Ледь тріпоче платтячко на вітрі,

3-тя частина збірки “Очі до очей”

Україно!
В найтяжчу хвилину я співаю твої пісні.
Я б’ю тарілку з синьою водою
На щастя сподівань, моя любове.
В загравах осені стою перед

3-тя частина збірки “Очі до очей”

Ваші сни навколо мене гнізда в’ють,
Музикою зелено озвучені.
Я всю ніч розплутую їх суть,
Потім, як пісні, заучую.
Ваші руки хочуть мені

Сіренький дощ нудьгує, золить,
Не підведе очей з-під брів.
Пливуть на плечах парасолі
Пливуть на парасолях ліхтарі.
О вулиць суєта,
Яка пуста.
Іду погаслий,

3-тя частина збірки “Очі до очей”

Дерево до дерева,
Очі до очей,
Знов поклала осінь
Руку на плече.
Руку на розлуки,
Очі на плечі,
Ходить лісом музика
В мокрому

3-тя частина збірки “Очі до очей”

Хвора жінка задивилася у сад
З жовтого вікна прогірклої лікарні.
У саду кружляє листопад,
Мовчки доціловуються пари.
Темні кола попід

Моїй доні Анночці присвячую

Коли день погасне,
Зоре моя ясна,
Щиро я тебе благаю:
Освіти стежину
Молодій дівчині,
Що десь ген спішить до гаю.

Впали тіні

То не пісня по долині, –
Слізно плаче Верховина,
То не гули вод, –
Стогне раб-народ.

Риє землю джаганами,
Та посів його дощами
Геть змива з узгір,
Або нищить

Не плач, дитя моє кохане:
Привиддя злі – то тільки сни.
Твоя печаль, як сніг, розтане
Від перших подихів весни.

Душі радіти, а не скніти
Й тікати геть від боротьби:
Весна

О чарівнице, ніч весняна!
Ти повна звабних таємниць.
Я до землі схиляюсь ниць:
Вона вологою духмяна,

Теплом одвічним зогріва.
Ступнеш – і голкою трава

Гаптує

Ой, радієм недарма:
Чарівниця зима
Простелила килими
Радо гратись вийшли ми.

Гей, гу!
на снігу
Погуляти вийшли ми.

Біло, чисто на землі
Всі дерева у

(акровірш)

Біжать хвилини, дні, пливуть роки,
Епохи, повні боротьби із гнітом.
Титан-музика височить над світом.
Хто він, цей геній, пристрасний, палкий?
О звуків