Звичайні
Стражденний світ
- Автор: Степан Бабій
Стражденний світ:
То був совіт,
Тепер – ковід
(В крові Москва
І чума нова),
І непередбачуваний нарід,
Що за царями, за генсеками
Підставив крісло навіть зекові…
Що
Краків
- Автор: Степан Бабій
Навіяне співом Квітки Цісик «Чуєш, брате мій»
Краків. Осінь, падає листя
І шарудить бруківкою під ногами.
Вечір. І несеться низько, до серця близько
Вгорі журавлина
В тиху засніжену ніч
- Автор: Степан Бабій
В тиху засніжену ніч
Небо дихнуло теплом
І заіскрились ясні
Зорі над торжеством,
Як відбули сірі дні
І засіяло Різдво.
В темних селах в снігах,
В світлих містах у
Квітко, у серці твоїм - Україна
- Автор: Степан Бабій
Квітко, у серці твоїм – Україна,
якої не бачила, але відчула
у слові, що виплекане у родині,
у пісні, що змалку пронизувала твою душу.
І пісня злетіла, летіла… І
Перший танець
- Автор: Степан Бабій
Відлетіло, як листя, кружляння у вальсі,
Як в напружене тіло втискалися пальці,
Наближатись в притискуванні обережно
І в кружлянні черкалися ноги бентежно.
І тремтіли, трималися
Афганкам
- Автор: Степан Бабій
Жрець, поклонитель жіночій красі,
Розкутості її і свободі.
Я плачу, як плакав би Фірдуосі
За те, що сталось в народі.
Знов під паранджею томливість краси,
Що загнана знову за
Західна скибка хліба
- Автор: Степан Бабій
Після війни не зачинялись двері,
Голодні прохачі зі Сходу йшли,
Вділялось від обіду, від вечері
Їм скибку хліба, пару картоплин…
Йшла в Західну Велика Україна,
Йшла наймитами
В листі по кісточки
- Автор: Степан Бабій
В листі по кісточки, в шересі, у шарудінні (юга),
Ходим, збираємо в листі волоські горіхи,
Чорвонобокі ранети в траві, що обніс вітрюган, –
Передзимова, остання на холоді втіха.
Терен, терен - тернівочка
- Автор: Степан Бабій
Терен, терен – тернівочка,
Мила серцю мандрівочка
До пастівника,
Де іще під зеленими
Попід липами, кленами –
До терника.
Де вже ранньо осінніми
Виснуть
Чорний вірш
- Автор: Степан Бабій
Як знаки запитальні – граки понад гніздами,
Де вже гріють кубельця принишклі грачихи.
Тепла ніч набрякає холодними звіздами,
Тепле сонце всміхається лагідно, тихо
Над гармидером
Жовтень жовтий, як мед
- Автор: Степан Бабій
Жовтень жовтий, як мед. І медове усе
При кінці його – яблука, сливи і груші.
Вітер в трави холодні добра того нам натрясе,
Все обмите дощем, вітер все полірує і сушить.
Хоч бери і
Гурби
- Автор: Степан Бабій
Колись так звалося село, якого зараз нема, що стало місцем найбільших боїв УПА з військами НКВД. Тут покояться останки майже тисячі молодих патріотів.
1
Над Гурбами плакало
Напасті
- Автор: Степан Бабій
У зайцях – радіація,
В качках – пташиний грип,
Таїть сюрпризи гриб…
Така ось кульмінація
Новітньої пори.
До алкоголізації,
СНІДосифілізації
Такі лихі вітри
І доріжина ця в нікуди
- Автор: Степан Бабій
І доріжина ця в нікуди,
І непевна стежина під лісом,
Де намарне шукати сліди
Всього того, що коїли біси.
Мовчазна, горем бита земля,
Перемішана густо бідою,
Не один тут
Ніч на козацьких могилах
- Автор: Степан Бабій
Як серед вічності, могили серед ночі,
Покинуті (ніде ані душі),
Лиш річка поруч щось собі торочить
І тихі наслухають комиші;
Козацтво спить. Сплять по домівках люди,
Течуть,
Крем’янець
- Автор: Степан Бабій
Скинув панцир дзвінкого бруку
На суху ялинову глицю,
Славу краєм веде за руку
(Ще в козацькій вінчавсь каплиці)
Шрами стін цих ще й досі свідчать,
Як іскрились шаблі
Вечірня година
- Автор: Юрко Пархоменко
3-тя частина збірки “Очі до очей”
На горбах, над Дніпром, по коліна в снігу,
Ми дивились, як лози в долинах диміли.
Обережно і ніжно торкнувсь верхніх губ
І побачив, як вії у
Холодно й не холодно
- Автор: Юрко Пархоменко
3-тя частина збірки “Очі до очей”
Холодно й не холодно,
Дощ чи сніг,
Я тебе чекаю
Ніч у ніч.
Як біжиш з вечірніх лекцій
Сквериком,
Розганяєш синій страх
Хурделиця
- Автор: Юрко Пархоменко
3-тя частина збірки “Очі до очей”
Я один у лісі під сосною,
Замели мене сніги,
Замели мене із головою!
Листя дуба падає із снігом
На мою лижню,
На зникаючу лижню
Вперше війнуло холодом
- Автор: Юрко Пархоменко
3-тя частина збірки “Очі до очей”
Якась спустошеність в душі,
Якась могильна тиша.
Сніг за вікном легенько ворушить
І вітер ледве дише.
Ні образу, ні музики – ні звуку.
Сторінка 607 із 626
Чудовий! Коли поруч.....