Звичайні
Перечитуючи Сергія Жадана
- Автор: Володимир Вакуленко
Я відчуваю
Постійний біоритм
Моїх віршів,
Які упевнено
Борознять
Думки плугом
І безкорисно
Перетворюють їх
В приманливі теми.
І тоді я не відчуваю
Свинець
Книга Рут. Розділ 5
- Автор: Володимир Вакуленко
Ніби Гелен Келлер, – «я буду, я знаю, я вірю», –
І навпомацки букви цитую долонями вшир;
Це моя діагностика – власний синдром і вимір,
Як розплющене серце судомою б’ється із нір,
Я більше тебе не покличу в діброви Едему
- Автор: Леся Степовичка
Я більше тебе не покличу в діброви Едему,
де так нас чекли посестри мої безкорисні —
Надія і Ніжність тремтлива столи застеляли,
а ложе ладнали — Жага й неземна Насолода.
Казали
...Над ріллею заспраглою
- Автор: Леся Степовичка
До 90-ліття Степана Бандери
Над ріллею заспраглою,
неораною, чорною —
орати її ще й орати! —
здіймається сонце червоне.
Ora, ore o Ra! —
молитися сонцю щоденно…
Прохання
- Автор: Григір Тютюнник
На світанку я вихожу в степ,
І летять вітри пахучі, мрійні,
Де жовтець медянисто цвіте,
І шумлять хліба хмільні, надійні.
Ляжу і прислухаюсь землі:
Грають соки і чорнозем
Три зозулі з поклоном
- Автор: Григір Тютюнник
Три зозулі з поклоном.
Три бентеги з тавром.
І полин за полоном —
Ніби пам’яті тромб.
Тільки далі зникомі
Прогортають печаль.
Світ спіткнувсь на підкові,
А минуле —
Моя цигарка догорає
- Автор: Микола Дмитренко
Моя цигарка догорає,
Лиш теплий попіл залиша.
Поволі тіло відмирає,
Але безсмертніє душа.
Не плачте, людоньки, за мною —
Ридайте ридма: помага.
Та за сльозою
Не нарікай, що в праці день при дні
- Автор: Микола Дмитренко
Не нарікай, що в праці день при дні,
Що скоротилися і сни, і ночі,
Бо мить і вічність так болять мені,
Що серце розривається на клоччя.
Ти не питай, чому болять віки
І мить
Ішло долиною заспіване дівча
- Автор: Микола Дмитренко
Ішло долиною заспіване дівча —
В обіймах вітру, як в лабетах долі.
Крилатий кінь на дальнім видноколі
Рожевомрійно так пронісся, так промчав.
І враз заклякла, вмовкла пісня
...Співала молодь в сині вечори
- Автор: Микола Дмитренко
Співала молодь в сині вечори,
Кричали в дуплах постарілі сови.
І голови схиляли явори,
Вкладаючи в листочок кожний слово.
І квапились попадати зірки
В твоїх очей сіяючі
Носити маски на обличчі
- Автор: Микола Дмитренко
Носити маски на обличчі
І озиратись навсібіч:
Здається, завжди тебе кличуть,
То ж усміхнися цій юрбі.
Та усмішка гірка й привітна,
Крива й солона, осяйна,
Тужлива, зимна,
Мікровірші
- Автор: Микола Дмитренко
В ріку життя усі ми ставим вершу.
А рибка золота — лише одна…
1988
* * *
Люблю калину і тополю,
Тернисту України долю.
О часе-птахо, лиш не
Асоціації: К
- Автор: Микола Дмитренко
Крона. Корона. Криниця.
Купіль. Крайнебо. Край.
Крах. Канчуки. Колінця.
Крівця. Кат. Коровай.
Клопіт. Капуста. Кришка.
Кава. Кавун. Кабак.
Крик. Карапуз.
Осінь
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Дозрівають довгі дні, як ярі яблука,
лине листя з лип,
плине воза скрип,
коло лісу колом ллється вигук зяблика.
Палиться під захід сонця неба палуба,
от отара в
Чого побиваюсь терпкою рукою
- Автор: Станіслав Чернілевський
Чого побиваюсь
терпкою рукою
від місця біди вдалині?
Ожинова ягода понад рікою
чомусь пригадалась мені.
Ті люті двоногі
з обличчями з масок,
де кожне з очей, мов
Сестрі Юлі
- Автор: Станіслав Чернілевський
В мого сумління
гострі жала
і каяття моє —
боляще.
Як
мама з нами виживала,
Покинута
напризволяще?
Пора набігла
хижа-хижа
вовками
звади і
Щось очудимо, щось огудимо
- Автор: Станіслав Чернілевський
Щось очудимо, щось огудимо,
щось, як коси твої, — в ставок.
Ми відпустимо все
й забудемо,
як осінній день
ластівок.
Вже не шабельно і не жализно,
все бажання в твердій
Якось так поміж нас юродиво
- Автор: Станіслав Чернілевський
Якось так поміж нас юродиво
не вчинилось. Розчахлі світи
не дозріли, щоб сталося диво.
Або я не дійшов.
Або ти.
Або вітер озвірився злючий —
і тепер перед завтрашнім
Сини мої
- Автор: Станіслав Чернілевський
Сини мої,
важкий вам час надходить.
Що виверне з людини день новий?
Монарх небес
ще стягне свою подать,
як схибить сувимірок світовий […]
Не відаю, як судженість
Алкоголь
- Автор: Сергій Жадан
Зелена вода річок зупиняється в теплих руслах,
риби, мов дирижаблі, розганяють планктон
і змучені птахолови намагаються впіймати
кожне слово.
Міцно тримай у руках кольорове
...Сторінка 603 із 626
Чудовий! Коли поруч.....