Звичайні
Новорічне
- Автор: Юрій Андрухович
це ненастанне кружляння снігу
западає остання сутінь старого року
тридцять перше грудня нафарбовані вії
вежа ратуші завмерла кранова стріла
розквіт міської ялинки ретуш на
...Напучування балконові
- Автор: Юрій Андрухович
Лети, мій балконе, в найвищі околи,
порвавши чіпкі виноградні тенета,
відчаль від стіни, завертись, мов планета,
і линь, як літак, мій фіґурний балконе!..
Цю мить невагомості —
...Ярослав Ґарсіа Лорка
- Автор: Юрій Андрухович
Ти прогнав пегасика, мов пасинка,
най собі летить конячка панська!
Сніг упав, як піна з вогнегасника.
Вірш запах, як пасіка чи паска,
був як темна грамота із титлою
чи земля
Пісенька за муром
- Автор: Юрій Андрухович
«Але за муром джаз і танці лампіонів…»
Б.-І. Антонич
Ми з’являємось під зорями й деревами,
в пущах осені крилатим листям бавлячись,
і, споріднені з ведмедями та левами,
Петро Брейґель
- Автор: Юрій Андрухович
Житні хлібини крають ножами
і не можуть наїстися.
Аж трясуть неголеними щоками
над коржами й кулешею,
ще й дослухаються, як гаряче пісне ліпило
осідає в запалі
Циган Василь
- Автор: Юрій Андрухович
На чужих наречених — пояси, мов табу.
Зостаєшся один і над глиною постиш…
Вилітає на площу нічний табун —
скільки збіглося коней до тебе на посвист!
Що ж, коли не скрипаль, то
...Поет запитує
- Автор: Юрій Андрухович
Любов к отчизні, де героїть,—
поет повчає земляків,
але сирітства їх не згоїть
рядок, що з неба їм злетів.
Бо де вона, твоя вітчизна?
Пече питання, мов трутизна:
чи ця
Fulmen
- Автор: Юрій Андрухович
Пізній гуляко, аскете з Ассізи!
Атональна днина по тобі тече.
Борода пожовкла, як трава осіння.
Що воно шукає? Дівоче плече? —
впився б у нього з жагою південною —
так жираф
Фотопавло
- Автор: Юрій Андрухович
Чи легко упіймати застояне повітря
провулків архаїчних, немов дагеротип,
коли твоя робітня — завалена дровітня,
і не виходять очі, а іноді роти?..
І хто нарешті винен, що з нас
...Атланти і хліб
- Автор: Юрій Андрухович
Увечері, коли зійде горіння
зірок і ліхтарів, і наші очі
такі стають глибокі, аж пророчі,
а руки від утоми — мов коріння,
і в суєту життя, немов у кліті,
пірнаємо,— в освітлені
Спокушання
- Автор: Юрій Андрухович
Лукавий біс, породжений хвалою,
липкий та сласний, сотворив туман
і, зграбно зістрибнувши з аналою,
повів тебе в сади своїх оман…
Ти бачив силуетів довгу свиту,
непевну і
Пісня мандрівного спудея
- Автор: Юрій Андрухович
Агов, мої маленькі чортенята!
З-під свити я вас випущу на світ —
туди, де кров з любов’ю черленяться,
де пристрастей i пропастей сувій…
Я — ваш отець, тож будьте мені
Вишиванка
- Автор: Юрій Іздрик
за що не візьмешся – вузлів плутанина
заплетені сіті пропущені петлі
між схрещених нитей прошито людину
недбалою стьожкою гладдю чи хрестиком
стежки ніби стяжки затягнуті туго
у
А а
- Автор: Варвара Гринько
Вічно землю міряла,
Хліборобу вірила
Кроківка легка.
Натомилась кроками,
Стала в полі кроківка,
Наче буква А.
Агрус, агрус, Агрусина —
Як зелена Намистина.
Агрус
Вересневий роздум
- Автор: Володимир Біляїв
Снує серпанок вересень над містом,
Ключі гусей у вирій подались,
Жовто-гарячим і багряним листям
Сипне нам скоро ранній падолист.
Злиняла зелень темно-соковита
І живопліт
Поміж зустріччю і розлукою
- Автор: Володимир Біляїв
Вже і серця свого не слухаю,
І розлуки витримую піст,
Поміж зустріччю і розлукою
Календарний будую міст.
Спершу тижні лічу, потому дні —
Ніч за ніччю і день за днем —
Поки
Настроєве
- Автор: Володимир Біляїв
Навала хмар на овиді й в зеніті,
Дощу диханням виповнена вщерть,
Неквапно сунеться… Густі набряклі ниті
Розмотує небесна круговерть.
І ми в таку неблагосну годину
Лишаєм
Матері
- Автор: Володимир Біляїв
За сполохами, за громами,
За вибухами, за димами,
За дорогами, за роками,
За сторіками, стоморями
Голосу твого не почути,
Образу твого не забути,
Бо мова твоя затихла,
А
Спогад
- Автор: Володимир Біляїв
Це, певно, старість все частіше
мене в минуле порива…
Світанку тополина тиша
Й молитви матері слова.
Хвилююче й незрозуміле
оте: “…распнийся же за ни…”
Так серце солодко
Гайвороння чорною лузкою
- Автор: Володимир Біляїв
Гайвороння чорною лузкою
Сиплеться на позелень ясну.
Вирушу я стежкою вузькою
Навпрошки в прозорість весняну.
Помандрую наче той сновида
Зеленполем, полем навмання.
Де ти,
Сторінка 575 із 626
Чудовий! Коли поруч.....